Кремль грає на страхах ЄС: як міграція та боти можуть вдарити по Україні

РФ все активніше використовує болючі теми для європейських суспільств, нелегальну міграцію та історичні конфлікти між сусідами. Наслідок - зміна політичного балансу в ЄС і ослаблення підтримки України у війні.

Міграційний фронт

Поки російська армія намагається виснажити Україну на полі бою, Кремль паралельно веде іншу війну - інформаційну. Її головною метою є не лише дискредитація Києва, а й розкол європейських суспільств через найбільш емоційні теми.

Однією з них уже багато років залишається нелегальна міграція.

Європейська служба зовнішніх дій (EEAS), Єврокомісія та уряди країн ЄС неодноразово заявляли, що Росія систематично використовує інформаційні операції для поляризації громадської думки, підживлення недовіри до демократичних інститутів та поглиблення суперечностей між державами-членами ЄС.

Одним із найяскравіших прикладів останнього часу є ситуація навколо іспанського анклаву Сеута на півночі Африки. Масове проникнення тисяч марокканців через кордон миттєво стало центральною темою європейського інформаційного простору. Практично одночасно соціальні мережі заполонили відео, фотографії та повідомлення про нібито "повний крах" європейської міграційної політики.

Європейські чиновники також звертали увагу, що подібні кризи дуже швидко стають об'єктом інформаційних маніпуляцій, незалежно від того, хто є їхнім безпосереднім організатором.

Правда, наразі відсутні офіційні докази того, що саме Росія організувала прорив у Сеуті. Натомість є достатньо підстав говорити про активне використання Кремлем події для посилення антимігрантських настроїв через мережі проросійських медіа та акаунтів у соціальних мережах.

Водночас подібна тактика не є новою, й звідти кожного разу стирчать російські "вуха": нагадаємо, раніше РФпідтримувала інформаційний супровід міграційної кризи на кордоні Білорусі з Польщею та країнами Балтії, де нелегальна міграція фактично стала інструментом гібридного тиску на Європейський Союз.

Особливість таких кампаній полягає у тому, що вони рідко створюють кризу "з нуля", натомість максимально роздмухуючи вже існуючі проблеми, підсилюючи страхи населення.

"Я думаю...,на цьому фоні буде побудована не одна передвиборча кампанія. Так, Санчес (прем’єр Іспанії Педро Санчес - ред.) - він лівий, він соціаліст, це зрозуміло. Але він у цьомусенсі, ну, як би виходить,ізгой в Європі. А ось загалом правий поворот очевидний", - підсумовує тривожний вектор українська журналістка Лариса Волошина в інтерв’ю Ігорю Яковенку.

Український фактор

Другим напрямком інформаційного впливу Кремля є Польща,одна з головних союзниць України після початку повномасштабної війни.

Польські спецслужби та Міністерство закордонних справ неодноразово повідомляли про російські інформаційні операції, спрямовані на погіршення польсько-українських відносин. Однією з ключових цілей таких кампаній є створення враження, що українські біженці становлять загрозу для польської економіки, ринку праці та соціальної системи.

Окремі дослідження соціальних мереж також свідчать про активне використання бот-мереж для масового поширення антиукраїнських повідомлень, штучного збільшення їхнього охоплення та формування ілюзії широкої суспільної підтримки радикальних позицій.

Кремлівська пропаганда традиційно експлуатує тут й історичні травми між двома народами, намагаючись представити Польщу та Україну як природних суперників.

Саме тому польські урядові структури неодноразово наголошували, що Росія намагається одночасно дискредитувати Україну і підірвати довіру поляків до власної державної політики підтримки Києва.

Втім подібні інформаційні операції особливо ефективні навіть у ЄС на тлі економічних труднощів, інфляції, житлової кризи та зростання вартості життя. У такій ситуації навіть незначне інформаційне підсилення здатне радикалізувати частину електорату.

Це створює сприятливий ґрунт для тих політичних сил, котрі будують кампанії на гаслах боротьби з міграцією, скороченнямсоціальної допомоги іноземцям або перегляді підтримки України.

Спільною рисою таких інформаційних кампаній є прагнення Кремля переносити відповідальність за будь-які резонансні події на Україну.

Саме в такому контексті у російському інформаційному просторі поширювалися твердження після повідомлень про можливий замах на російського генерала Олександра Чайко у московському ресторані італійської кухні Balzi Rossi.

Нагадаємо, невідома жінка-кур’єр принесла командувачу російських ВКС "подарунок" нібито на ювілей. Він вибухнув, внаслідок чого загинуло близько п’яти і поранено більше десяти осіб.

І вже 2 серпня посольство РФ в Італії опублікувало абсурдний коментар щодо вибуху в ресторані. Стверджуючи, що вибух нібито організувала українська влада задля залякування італійців, котрі працюють у Росії, - "аби показати їм, що вони теж під прицілом".

Однак міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні миттєво спростував цю російську заяву, як повідомило видання ANSA у понеділок, 3 серпня.

Таяні назвав твердження російського МЗС "колосальною брехнею".

"Навіщо українцям залякувати італійців, якщо наша країна підтримує Київ?"- сказав він.

Алещо ж станеться, якщо російські інтриги будуть вдалими? І після приходу до влади в Європі проросійських правих Україна не зможе встоятипроти російської агресії, бо не отримає належної підтримки від ЄС?

"Початок цього шляху всі бачать - на Донеччині. А де кінець? Він теж страшенно очевидний: українські війська в авангарді спільної з бурятами армії, які роз'яснюють полякам, наскільки ті були неправі", - пише з цього приводу координатор групи "Інформаційний спротив" Олексій Копитько у соцмережі.

Та водночас не варто автоматично ототожнювати всі праві партії Європи з проросійською позицією: значна частина консервативних сил послідовно підтримує Україну та виступає за стримування Росії.

Проте, ніде правди діти,окремі європейські радикальні політичні рухи дійсно використовують наративи, що збігаються з інтересами Кремля:особливо щодо санкцій, міграції чи скорочення військової допомоги Києву.

Тож у довгостроковій перспективі головний розрахунок Москви полягає не стільки у зміні влади в окремій країні, скільки у поступовому виснаженні політичної єдності Європейського Союзу. Але для України, яка веде затяжну війну на виснаження, навіть повільне скорочення фінансової чи військової підтримки може стати одним із ключових ризиків.

Ірина Носальська