кремль не хоче припиняти вогонь: аналітики ISW оцінили плани росії

Розмови про паузу на фронті москву не цікавлять. Війна триватиме. Це не просто риторика для внутрішнього споживача, а цілком конкретний стратегічний план, який фіксують експерти ISW. Факти говорять самі за себе: напередодні холодів росіяни системно готуються до нових масштабних атак по містах України.

Позиція кремля: жодних пауз

Ставлення до будь-яких мирних пропозицій у російській верхівці відверто зневажливе. На ідею Києва щодо двомісячного режиму тиші (який був потрібен для нормального виборчого процесу) там відреагували вкрай агресивно. Лавров, наприклад, видав пасаж про те, що Зеленський «не заслужив перепочинок». Для них будь-яка зупинка бойових дій - це лише українська хитрість, щоб виграти час і підтягнути резерви.

Пєсков цю ініціативу теж одразу зарубав. Він додав, що максимум, на який могла б погодитися росія - це одноденна пауза. В ISW такі ідеї називають відверто несерйозними. Це просто прикриття для небажання брати участь у реальному мирному процесі.

У практиці сучасних конфліктів справжнє перемир'я - це складний і багатоступеневий механізм. Він не працює без міжнародних спостерігачів (зазвичай від миротворчих місій ООН) та створення демілітаризованих буферних зон. москва ж стабільно уникає розмов про будь-які легітимні інструменти контролю.

Це стосується не лише українських ініціатив. Нещодавно російська сторона відхилила й умови перемир'я, попередньо озвучені Дональдом Трампом 11 жовтня, хоча сам політик натякав на наявність певних кулуарних домовленостей. Експерти б'ють на сполох: подібні неофіційні формати без жорстких зобов'язань лише розв'язують руки російському командуванню, створюючи пряму загрозу для української енергосистеми.

Енергетика як головна ціль

Синхронні удари по енергетичній інфраструктурі 11 та 12 жовтня стали найкращим доказом того, що жодних угод немає. Російські "військкори" відкрито пояснюють логіку командування: якщо зупинити атаки на електростанції, рф втратить свій головний важіль тиску. Більше того, вони самі визнають, що бити по цивільній генерації для них ефективніше, ніж бити по військових аеродромах.

Тим часом у самій росії намагаються згладити наслідки від українських ударів по їхніх нафтопереробних заводах. Депутат Держдуми Олексій Журавльов нещодавно переконував, що причиною дефіциту дизеля в рф є війна на Близькому Сході. Це очевидна спроба змістити фокус і приховати реальний масштаб втрат власної нафтопереробної галузі.

Якщо відкинути політичну риторику, об'єктивна картина енергетичного терору виглядає так:

• Систематичне знищення української генерації триває ще з жовтня 2022 року.

• Втрата навіть однієї станції миттєво б'є по всій мережі, і швидко перекрити цю нестачу просто нічим.

• Ремонт потужних трансформаторів - це не питання кількох днів. Чекати на специфічне обладнання, яке роблять під індивідуальне замовлення, доводиться місяцями, а то й роками.

• Бити по ТЕЦ, залишаючи цивільних без базових умов для виживання - це пряме порушення Женевських конвенцій. Якщо об'єкт не має військового значення, такі атаки однозначно кваліфікуються як воєнні злочини.

Вердикт аналітиків ISW доволі жорсткий: кремлю не потрібні компроміси, він хоче тотальної перемоги. Блокуючи предметні переговори, москва має на меті просто виснажити українську економіку. Зима завжди б'є по інфраструктурі найболючіше. Тому тривалі блекаути та відсутність опалення в мегаполісах залишаються абсолютно реальною гуманітарною загрозою.