У міжвоєнному Станиславові проституція була легалізованою, а кожна «офіційна» повія мусила зареєструватись у санітарно-звичаєвій комісії.
Повії прогулювалися і приманювали клієнтів переважно у третій дільниці міста – район вулиць Зосина Воля і Собеського (тепер вул. Коновальця і Січових Стрільців), пише Західний кур’єр. Проте у грудні 1923 року було прийнято рішення очистити цей район міста від «моральної гнилизни» і переселити повій на околицю міста.
У газеті «Кур’єр станиславівський» за грудень того року читаємо:
«Замітки, розміщені у нашому часописі у справі переселення повій з третьої дільниці на периферію міста, принесли свій результат. Завдяки зацікавленню цією справою пана старости Козьорадського і комісара Лякса побажання керівництва міста і мешканців були виконані. Зокрема видано розпорядження, згідно з яким місцем прогулянок повій буде кінець Торговиці, а отже, є надія, що вони перейдуть туди. Це розпорядження є обов’язковим з 15 грудня цього року. Нарешті здійснилися прагнення тих, хто так довго жив у моральному багні. Мусимо підкреслити, що свої зусилля також доклали староство і державна поліція».
Повія. Фото, 1920-ті роки.
Втім, в іншому номері часопис опублікував лист читача, який вважав, що постанова повністю не вирішить проблему з «моральністю» цього району міста. Адже повії тут масово винаймали житло, тож фактично третя дільниця і надалі залишалася «кварталом червоних ліхтарів». Мешканці цих вулиць закликали власників житла не здавати квартири повіям, інакше їхні імена будуть виставлені на загальний огляд і, можливо, їм навіть буде загрожувати кримінальна відповідальність.
Поделиться