Біля рідної оселі та на місці вічного спочинку зібралися рідні, побратими, друзі, представники міської влади, жителі громади, та всі, хто прийшов віддати останню шану воїну, який у вирішальний для держави час став на захист рідної землі.

Життя Володимира Миколайовича обірвалося внаслідок тяжкої хвороби, однак пам’ять про нього житиме у серцях усіх, хто його знав. Він залишиться прикладом мужності, відповідальності та відданості військовій присязі й Україні.

Під час церемонії прощання лунали молитви за упокій душі захисника. На знак глибокої шани військовослужбовці віддали Володимиру Миколайовичу останні військові почесті, а військовий салют став символом вдячності українському воїну за його службу та вірність Батьківщині.

Схиляємо голови у скорботі та висловлюємо щирі співчуття матері, сестрі, усім рідним, друзям і побратимам. Нехай Господь дарує їм сили пережити цю важку втрату, а світла пам’ять про Володимира Миколайовича назавжди залишиться у серцях земляків.

Володимир Миколайович народився 21 квітня 1978 року в селі Воргол. Закінчив Литвиновицьку загальноосвітню школу у 1996 році. Після навчання був призваний на строкову військову службу.

Повернувшись до рідного краю, працював у колгоспі, а згодом  – охоронцем у місті Путивль.

У травні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Захищав Батьківщину у складі механізованої бригади, сумлінно виконуючи свій військовий обов’язок.

19 липня 2026 року серце Володимира Миколайовича перестало битися внаслідок тяжкої хвороби.

У скорботі залишилися мати, сестра, рідні, друзі, побратими та всі, хто знав і поважав Володимира, повідомили в мерії Кролевця.

Вічна пам’ять і слава Захиснику України! Герої не вмирають!