Його життя обірвала хвороба, але його шлях — це шлях справжнього Героя. Шлях сили духу, незламності та любові до рідної землі. Його подвиг — не лише в боях, а й у незламному бажанні жити, служити, бути поруч із побратимами навіть після важких випробувань.

Віддати останню шану Олександру прийшли рідні, близькі, друзі, побратими, жителі громади, представники влади. Біля Храму Покрови Пресвятої Богородиці звучала молитва… І в цій молитві — біль втрати, вдячність і тиха гордість за нашого Героя.

З усіма військовими почестями Олександра Сафронова поховали на Алеї Пам’яті й Надії. Під звуки Державного Гімну України та військового салюту громада востаннє віддала шану своєму Захиснику… Тому, чиє ім’я назавжди залишиться в історії Кролевеччини та України.

Старший солдат САФРОНОВ Олександр Вікторович народився 29 жовтня 1978 року в місті Сімферополь. Згодом родина переїхала у м.Кролевець. Закінчив Кролевецьку ЗОШ № 3. Потім навчався у Реутинському професійно-технічному училищі №32 де здобув ряд робітничих професій. Пройшов строкову військову службу.  Із серпня 2014 по липень 2015 був мобілізований, потім неодноразово ставав на захист України за контрактом, залишаючись вірним присязі та своєму обов’язку. Приймав участь в АТО, ООС.

Учасник бойових дій, був відзначений нагородами: нагрудним знаком “Гідність та честь”, знаком народної пошани – орденом “За мужність і відвагу”.

Під час повномасштабного вторгнення одним із перших прибув до другого відділу Конотопського РТЦК та СП та приступив до оборони рідного краю та українського народу, мужньо виконуючи військовий обов’язок.

Під час захисту міста Конотоп у складі 58-мої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського 24.02.2022 року отримав мінно-вибухову травму з травматичним відривом нижньої лівої кінцівки та рваних осколкових ран.

Після загоєння ран і протезування продовжив виконувати свій військовий обов’язок проходячи військову службу у військовій частині, а подалі у ТЦК та СП Сумської області (м. Суми, м. Кролевець).

Звільнився з військової служби 25.06.2024 року.

Це був справжній Воїн — сильний духом, незламний, відданий своїй державі та людям.

Його життя обірвалося 9 квітня 2026 року. У скорботі залишилися найдорожчі — мама, дружина, донька, сестра та онук.

Щирі співчуття родині та близьким Олександра Вікторовича. Розділяємо ваш біль і разом із вами схиляємо голови у глибокій скорботі, повідомили в мерії Кролевця.

Вічна шана Герою.