КСУ перевіряє конституційність 10-відсоткового обмеження підвищення ціни за одиницю товару в публічних закупівлях
Конституційний Суд повідомляє, що Другий сенат на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕНЕРГОПРОД СЕРВІС“.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак поінформував, що Товариство в особі його директора Брацлавського М.О. звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України пункт 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“ від 25 грудня 2015 року № 922–VIII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України „Про публічні закупівлі“ та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель» від 3 червня 2021 року № 1530–IX (далі – Закон).
Згідно з оспорюваними приписами Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, „збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, – не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії“.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї документів і матеріалів убачається таке.
Перший заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради (далі – Відділ) та Красилівської міської ради, звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії, укладених між Відділом і Товариством, та стягнення з Товариства на користь Відділу надміру сплачених коштів.
Господарський суд Хмельницької області рішенням від 26 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 квітня 2024 року, позов задовольнив у повному обсязі. Верховний Суд у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду постановою від 3 квітня 2026 року касаційну скаргу Товариства залишив без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Товариство зазначає, що пункт 2 частини п’ятої статті 41 Закону не відповідає вимогам верховенства права, оскільки „не забезпечує належного рівня юридичної визначеності, не містить достатніх критеріїв для встановлення меж правомірної поведінки учасників правовідносин, допускає існування взаємовиключних підходів до його розуміння та застосування, обумовлює перенесення фактичного змісту правового регулювання із законодавчого рівня на рівень правозастосування, а також створює передумови для непрогнозованого та непропорційного втручання у сферу майнових прав суб’єктів господарювання“.
На думку Товариства, застосування пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону призводить до порушення права на підприємницьку діяльність (частина перша статті 42 Конституції України) „у частині забезпечення реальної економічної автономії та можливості здійснювати підприємницьку діяльність на засадах господарської раціональності“, права власності (стаття 41 Конституції України) „у частині вільного здійснення майнових прав, збереження економічного результату господарської діяльності та контролю над наслідками використання майна“, а також гарантії рівності суб’єктів права власності перед законом (частина четверта статті 13 Конституції України) „у частині забезпечення однакових правових умов реалізації майнових та економічних прав“.
Товариство вважає, що пункт 2 частини п’ятої статті 41 Закону суперечить пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, „оскільки, встановлюючи нормативну межу допустимої поведінки, не визначає на рівні закону правових наслідків її порушення, проте допускає виникнення та застосування у правозастосовній практиці примусових майнових наслідків, які за своїм функціональним змістом мають характер юридичної відповідальності. У такий спосіб формується модель прихованої санкційності, за якої санкційний механізм фактично існує поза межами прямого законодавчого регулювання та конструюється на рівні судової практики“.
Суддя-доповідач повідомив, що у провадженні Конституційного Суду України вже перебувають справи інших юридичних осіб щодо конституційності пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону. З огляду на це, суддя запропонує розглянути питання щодо об’єднання конституційного провадження у справі Товариства з іншими конституційними провадженнями, у яких предметом конституційного контролю є ті самі приписи Закону. Суддя також поінформував, що після цього буде вирішуватися питання про направлення запитів до органів державної влади, закладів вищої освіти та членів Науково-консультативної ради Конституційного Суду України для додаткового дослідження питань, порушених у конституційній скарзі.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
