«Лізуть, як щури»: нацгвардієць з Волині розповів про будні на передовій та затримання диверсанта (фото, відео)
До повномасштабного вторгнення волинянин Максим мав власну справу – ремонтував автомобілі та знав кожен гвинтик у складних механізмах. Проте з початком великої війни чоловік змінив гайкові ключі на зброю, долучившись до лав Національної гвардії України.
Про це розповіли у Західному територіальному управлінні Національної гвардії України.
Свій перший бойовий досвід він здобув у запеклих боях за Бахмут, а зараз разом із побратимами волинського підрозділу Нацгвардії тримає оборону на гарячому Покровському напрямку.
У війську Максим отримав позивний Монгол. Його головним інструментом на фронті став автоматичний гранатомет – потужна зброя для стримування ворожої піхоти. Гвардієць пояснює, що специфіка боїв на Покровському напрямку кардинально відрізняється від міських сутичок: тут доводиться буквально жити під землею, безперервно окопуватися та маскуватися від ворожих дронів, які цілодобово контролюють небо.
Робота розрахунку вогневої підтримки, де служить Максим, полягає у тому, щоб вчасно виявити окупантів і накрити їх щільним вогнем, не даючи шансу закріпитися на позиціях. У цьому гвардійцям допомагають оператори БПЛА, які є «очима» підрозділу.
Монгол пригадує випадок, коли ворог намагався використати тактичні хитрощі, відправляючи диверсантів-одинаків для дорозвідки. Одного такого «спостерігача» нацгвардійцям вдалося вирахувати та затримати. Окупант, озброєний гранатами та раціями, спочатку намагався переконати українських бійців, що заблукав, але згодом зізнався, що тривалий час стежив за їхніми позиціями. Зрештою полоненого передали відповідним службам.
Попри виснажливі будні на передовій, постійну небезпеку та необхідність доглядати за технікою, Максим знаходить сили у підтримці своєї сім’ї. Вдома на нього чекають дружина, син та матір. Саме думки про рідних та мрії про мирне майбутнє мотивують волинянина щодня виходити на вогневі рубежі та захищати рідну землю від загарбників.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: