Львів'янин роками платив за показниками лічильника, але суд визнав за ним борг у 15 тисяч гривень
У багатоквартирному будинку нарахування за гарячу воду не завжди можна визначити лише за показаннями квартирного лічильника. На суму в платіжці можуть впливати дані загальнобудинкового приладу обліку, показання інших квартир, розподіл обсягів між споживачами та так званий небаланс.
Водночас виникає питання: де закінчується обов’язок споживача платити за послугу, якою він фактично не користується, і починаються нарахування, передбачені правилами розподілу теплової енергії та гарячої води.
Показовою стала справа у Львові, в якій мешканці квартири заперечували проти багатотисячного боргу за гарячу воду, посилаючись, зокрема, на встановлений бойлер та показання квартирного лічильника. Суди двох інстанцій стали на бік позичальника.
Однак ця справа цікава не лише сумою стягнення. Вона дає змогу розібратися , як формується плата за гарячу воду в багатоквартирному будинку, чому квартирний лічильник не завжди є єдиним джерелом для розрахунку, що таке небаланс і в яких випадках можливий перерахунок нарахувань.
До редакції «Судово-юридичної газети» звернувся читач, який зіткнувся з подібною проблемою та поставив питання, яке може виникнути не лише в одній квартирі: чому за відсутності фактичного споживання гарячої води у платіжці все одно може з’являтися заборгованість і як перевірити правильність таких нарахувань.
Чому за воду, якою нібито не користувалися, виник борг
Йдеться про справу №464/622/26, яку спочатку розглянув Сихівський районний суд Львова, а згодом – Львівський апеляційний суд. «Львівтеплоенерго» вимагало від трьох мешканців квартири оплатити борг за постачання гарячої води та пов’язані з послугою нарахування за період із 1 грудня 2021 року до 30 листопада 2025 року.
Спочатку сума позову становила близько 24,5 тис. грн. Але під час розгляду справи підприємство перерахувало борг. 12 травня 2026 року його представник подав до суду клопотання про зменшення позовних вимог у зв’язку з перерахуванням боргу. Після цього «Львівтеплоенерго» просило стягнути: 15 710,32 грн основного боргу, 834,71 грн пені; судовий збір.
Суд погодився саме з цими вимогами. При цьому у самому судовому рішенні немає детального пояснення, що саме змінилося після перерахунку. Тому не можна автоматично говорити, що підприємство зменшило суму саме через небаланс або через конкретну помилку в показаннях. Щоб це встановити, потрібно побачити сам розрахунок.
Чоловік встановив бойлер і не користувався гарячою водою
Чоловік у справі саме так і пояснював ситуацію. За його позицією, проблеми з якістю гарячої води почалися ще у 2018–2019 роках. Після цього у квартирі встановили електричний бойлер, а централізованою гарячою водою перестали користуватися. Водночас квартирні лічильники, як він стверджував, не показували нового споживання і він не розумів, звідки взявся борг.
Зазначимо, що у багатоквартирному будинку облік гарячої води відбувається на двох рівнях. Є загальнобудинковий вузол комерційного обліку, який показує загальний обсяг споживання будинку. І є квартирні вузли розподільного обліку, за показаннями яких визначають, яка частина загального обсягу припадає на конкретні квартири. Такий підхід передбачений Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабміну №1182.
Тому спочатку визначається загальний обсяг послуги для будинку, а потім він розподіляється між споживачами за правилами, встановленими законодавством. Саме тут і виникає поняття небалансу.
Для того, щоб краще було зрозуміло, що таке небаланс, наведемо простий приклад. Уявімо, що будинковий лічильник показав певний загальний обсяг гарячої води. А якщо скласти показання всіх квартирних лічильників, цифра виходить іншою. Різниця між цими показниками і є тим, що законодавство називає небалансом – з урахуванням передбачених Методикою №315 складових розподілу.
Методика №315 встановлює правила, за якими обсяги комунальної послуги розподіляються між споживачами. Тому найголовніше дізнатися, як саме підприємство порахувало цей обсяг і чому саме така його частина припала на конкретну квартиру.
Чи можна перерахувати небаланс за кілька років
Правила передбачають можливість провести перерозподіл і перерахунок, якщо виявлено невідповідність між розподіленим обсягом послуги та обсягом, необхідним для такого розподілу. Але такий перерахунок обмежений – не більше ніж 12 розрахунковими періодами.
Йдеться саме про перерахунок, пов’язаний із виявленою невідповідністю, а не про всі можливі щомісячні нарахування за попередні роки.
Тому, якщо людина бачить у платіжці великий борг і чує пояснення про те, що це небаланс, потрібно попросити показати конкретний розрахунок: за який період, який був загальний обсяг, яка різниця виникла і як її розподілили.
Чому суд не погодився просто рахувати за квартирним лічильником
У квартирі дійсно був лічильник. Але суд звернув увагу на те, коли цей прилад був належним чином прийнятий на абонентський облік. В матеріалах справи був акт від 23 лютого 2026 року. Він підтверджував, що після повірки лічильник прийняли на абонентський облік та опломбували. А от доказів, які б дозволили суду встановити належний статус цього лічильника саме протягом спірного періоду, відповідач не надав.
Саме тому суд не прийняв аргумент, що рахувати весь борг потрібно виключно за показаннями цього приладу.
У своїх поясненнях споживач говорив про 227,9 куб.м. гарячої води, які, за його твердженням, йому донарахували. Але суд такого обсягу як встановленого факту не назвав. В апеляційній скарзі фігурує інша цифра – 188,96 куб.м. Саме її споживач пов’язував із даними підприємства за окремі періоди.
Апеляційний суд навів цей аргумент як позицію апелянта, але не встановив, що саме 188,96 куб.м. було фактично спожито ним або що саме така кількість води незаконно йому нарахована.
Бойлер не обнуляє всі платежі
Варто зазначити, що навіть якщо мешканець фактично перестав користуватися централізованою гарячою водою і встановив бойлер, це не означає автоматичного зникнення всіх платежів, пов’язаних із системою гарячого водопостачання будинку. Законодавство передбачає окремі витрати на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.
Апеляційний суд у цій справі прямо звернув на це увагу. Окремо передбачена і абонентська плата. Але це не означає, що будь-який обсяг води можна без пояснення записати конкретному споживачу. Саме тому розрахунок має значення.
Схожі справи: у Львові вже були спори через нарахування за гарячу воду
Ця справа не є поодинокою. У Львові суди вже розглядали кілька спорів, де мешканці не погоджувалися з нарахуваннями за гарячу воду.
У справі №466/7810/23 споживач оскаржував нарахування за 94 куб.м. гарячої води. Підприємство виходило з того, що показання квартирного лічильника становили 586 куб.м. Споживач наполягав: 586 куб.м. – це показник іншого, холодного лічильника, а лічильник гарячої води показував 486 куб.м.
Суд дослідив, зокрема, фотографії приладів обліку та їхні метадані й дійшов висновку, що розрахунок підприємства не підтверджений належними доказами.
Інший підхід бачимо у справі №463/2992/25. В цьому випадку мешканка також посилалася на те, що централізованою гарячою водою не користується, оскільки має бойлер. Однак суд врахував, що в багатоквартирному будинку існує внутрішньобудинкова система гарячого водопостачання, функціонування якої також потребує витрат. У результаті суд задовольнив вимоги «Львівтеплоенерго» про стягнення заборгованості та пені.
Ще одна справа – №463/5482/25. У ній споживач оскаржував нарахування за гарячу воду, посилаючись на наявність квартирного лічильника. Але суд окремо досліджував питання повірки та статусу приладу обліку. Тобто сама його фізична наявність у квартирі не стала автоматичною підставою для проведення розрахунків виключно за його показаннями.
Таким чином, у судовій практиці можна побачити різні ситуації. Десь суд знаходить конкретну помилку в показаннях лічильника і стає на бік споживача. Десь визнає обґрунтованими нарахування за функціонування внутрішньобудинкової системи.
А у справі №464/622/26 вирішальними стали, серед іншого, питання статусу квартирного лічильника та те, що відповідач не надав власного розрахунку, який би показував помилку підприємства.
Що має право побачити споживач у своєму рахунку
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає право споживача отримати детальний розрахунок розподілу обсягу спожитої комунальної послуги між споживачами будинку, а також інформацію про нарахування за відповідні періоди та видами платежів.
Тому якщо людина бачить у платіжці несподівано великий обсяг гарячої води, варто попросити конкретні цифри:
- скільки показав загальнобудинковий лічильник
- скільки показали квартирні лічильники;
- який обсяг розподілили на конкретну квартиру;
- чи був застосований небаланс;
- як саме його розподілили;
- за який період зробили перерахунок;
- чи була повірена квартираний лічильник;
- коли його прийняли на абонентський облік;
- з яких складових складається остаточна сума у платіжці.
Ця справа показує просту, але важливу річ: платіжка за гарячу воду – це не завжди арифметика за одним квартирним лічильником. У багатоквартирному будинку нарахування можуть залежати від загальнобудинкового обліку, показань інших споживачів, правил розподілу теплової енергії та технічних параметрів внутрішньобудинкової системи.
Водночас це не означає, що споживач має просто прийняти будь-яку суму, зазначену постачальником. Якщо нарахування здаються незрозумілими, варто вимагати їх деталізації.
У справі №464/622/26 суди дійшли висновку, що мешканці не надали достатніх доказів, які б спростовували розрахунок постачальника. Тому головний висновок для споживача – просити показати весь розрахунок. Адже коли мова йде про багатоквартирний будинок, за однією цифрою в рахунку може стояти ціла система розподілу обсягів, яку без відповідних документів перевірити практично неможливо.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
