Марсохід NASA знайшов нові докази придатності Червоної планети до життя в минулому

Про це повідомляє Reuters, передає МА АСС з посиланням Укрінформ.

Марсохід Curiosity, який приземлився на Марсі у 2012 році, щоб дослідити, чи могла коли-небудь планета підтримувати мікробне життя, знайшов цей мінерал у зразках гірських порід, пробурених у трьох місцях у 2022 та 2023 роках всередині кратера Гейла, великого басейну з горою посередині. Зразки містили до 10,5% сидериту, як визначив прилад на борту шестиколісного марсохода.

Сидерит - це мінерал карбонату заліза. Його присутність в осадових породах, що утворилися мільярди років тому, свідчить про те, що Марс колись мав щільну атмосферу, багату на вуглекислий газ, який міг би зігріти планету через парниковий ефект до такої міри, що вона могла б підтримувати на своїй поверхні водойми з рідкою водою. На марсіанському ландшафті є особливості, які багато вчених інтерпретують як ознаки того, що рідка вода колись протікала по його поверхні, а потенційні океани, озера і річки вважаються можливими місцями існування мікробного життя в минулому.

Наші новини є у Facebook

Вуглекислий газ є основним парниковим газом, що регулює клімат на Землі, як і на Марсі та Венері. Його присутність в атмосфері затримує сонячне тепло, що призводить до потепління клімату. Дотепер доказів того, що марсіанська атмосфера раніше була багата на вуглекислий газ, було небагато. Гіпотеза полягає в тому, що коли атмосфера - з не до кінця зрозумілих причин - еволюціонувала від густої і багатої на вуглекислий газ до розрідженої і збідненої на цей газ, вуглець через геохімічні процеси став похованим у гірських породах в корі планети у вигляді карбонатного мінералу.

Вважається, що осадові породи кратера Гейла - пісковики та аргіліти - були відкладені близько 3,5 мільярда років тому, коли на цьому місці було озеро і до того, як марсіанський клімат зазнав кардинальних змін.

«Перетворення поверхні Марса з більш придатної для життя в минулому на, очевидно, стерильну сьогодні - це найбільша з відомих екологічних катастроф», - сказала планетолог Едвін Кайт з Чиказького університету та Інституту Astera.

На Землі вулкани викидають вуглекислий газ в атмосферу, який поглинається поверхневими водами - переважно океаном - і з'єднується з такими елементами, як кальцій, утворюючи вапнякову породу. Завдяки геологічному процесу, який називається тектонікою плит, ця порода знову нагрівається, і вуглець, зрештою, знову вивільняється в атмосферу через вулканізм. На Марсі, однак, відсутня тектоніка плит.

Вчені кажуть, що нові аналізи допоможуть уточнити роль цього незбалансованого вуглецевого циклу в підтримці і, зрештою, втраті придатності для життя протягом планетарної історії Марса.