Масштабний аналіз ДНК могил часів Римської імперії дав змогу історикам ідентифікувати: брата і сестру, похованих на відстані 725 км

Рідних брата і сестру, похованих за сотні кілометрів один від одного в стародавній Іспанії, було пов'язано за допомогою аналізу ДНК приблизно через 1600 років.

Їхня дивовижна історія є частиною масштабного генетичного дослідження, яке розкриває, як римське правління глибше змінило населення Піренейського півострова, йдеться в статті Arkeo News, передають Патріоти України.

У пізньоримській Іспанії померла жінка, яку поховали біля Віа Августа, однієї з головних доріг імперії. У її могилі знайшли скляну посудину та дві золоті шпильки, пов’язані з традиціями Дунаю та Чорного моря. За сотні кілометрів звідти, у стародавньому місті Августа Емеріта, в іншому похованні зберігалися останки її брата.

Протягом понад 1600 років їхній сімейний зв’язок залишався прихованим, зберігся лише в останках, які вони залишили після себе. Поховані за сотні кілометрів один від одного, брат і сестра могли ніколи більше не бути пов’язані. Але через століття після їхньої смерті давня ДНК нарешті виявила зв’язок, який не стерли ні відстань, ні час.

Дослідники ідентифікували брата на кладовищі Лос-Бланес в Аугуста-Емеріта, сучасній Меріді на заході Іспанії. Його останки датуються періодом між 364 і 535 роками нашої ери. Його сестру поховали в Осталот-Ільдум, придорожньому комплексі вздовж Віа-Аугуста на північному сході Іспанії, де її поховання датується періодом між 257 і 409 роками нашої ери.

Генетичний аналіз встановив їхнє братнє споріднення та показав, що обидва мають походження, тісно пов’язане з населенням Центральної та Північної Європи. Дослідники припускають, що вони, можливо, належали до першого покоління мігрантів, які прибули на Піренейський півострів у період глибоких політичних змін.