Майже два роки родина чекала на повернення: у Нетішині попрощалися із Захисником
Сьогодні, 18 серпня, Нетішинська громада Шепетівського району з болем і скорботою провела в останню земну дорогу свого Захисника — солдата Ореста Бондарчука.
З квітами та Державними Прапорами України мешканці громади зустрічали траурний кортеж із тілом воїна. Цього дня над Нетішином йшов дощ. Та, попри негоду, люди виходили, аби схилити голови перед Захисником, віддати йому останню шану та провести дорогою додому.
На площі перед виконавчим комітетом міської ради відбулося громадське прощання з Орестом Бондарчуком. Разом із рідними попрощатися з воїном прийшли друзі, побратими, колеги та мешканці громади.
Чин похорону за загиблим Захисником пройшов у Соборі ікони Божої Матері «Неопалима Купина».
Орест Бондарчук народився 30 січня 1976 року. Хоча народився не в Нетішині, ще з дитинства його життя було пов’язане з нашим містом. Згодом разом із батьками переїхав сюди, і Нетішин став для нього рідним домом.
Навчався у школі № 2, згодом — у місцевому професійному училищі, де здобував професію зварювальника. Близько дев’яти років жив і працював за кордоном. Повернувшись до Нетішина, працював у лікарні, а останнім часом — у Палаці культури міста Нетішина.
З дружиною Вікторією Орест був знайомий ще з дитинства. Їхнє юнацьке кохання через роки стало родинною історією — разом вони прожили 16 років.
Рідні згадують Ореста як спокійну, врівноважену, надзвичайно добру і турботливу людину. Він був люблячим батьком для сина Афанасія, а для старших дітей Вікторії — Дмитра та Анни став по-справжньому рідною людиною, надійним і уважним батьком.
Любив автомобілі й техніку, умів ремонтувати машини, разом із дружиною захоплювався рок-музикою. Умів цінувати людей і берегти дружбу.
5 липня 2024 року Ореста Бондарчука було призвано на військову службу. Він не шукав можливості уникнути її. Коли рідні хвилювалися та просили берегти себе, його рішення було твердим. Дружина назавжди запам’ятала його слова:
«Ні, я піду, Віка».
Солдат Орест Бондарчук проходив службу у військовій частині А1815 у складі механізованого підрозділу. Служив на Донецькому напрямку, виконував бойові завдання та, коли мав можливість, підтримував зв’язок із родиною.
Перед одним із останніх виходів Орест зателефонував дружині й сказав слова, які назавжди залишилися в її пам’яті:
«Віка, ти знаєш, я, напевно, не повернуся».
Вона переконувала його, що все буде добре і він обов’язково повернеться додому…
«23 жовтня 2024 року зв’язок з Орестом обірвався. Відтоді він вважався зниклим безвісти. Довгий час родина чекала. Сподівалася. Вірила у його повернення. Та згодом надійшло трагічне підтвердження. Солдат Орест Бондарчук загинув 23 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області. Він до кінця виконав свій військовий обов’язок, захищаючи Україну, її свободу і незалежність», — зазначили у Виконавчому комітеті Нетішинської міської ради.
У Героя залишилися дружина Вікторія, діти, мама Катерина та брат Олександр.
Для рідних Орест назавжди залишиться люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином і братом. Для тих, хто його знав, — доброю, щирою та надійною людиною. Для громади — Захисником України, який у важкий для країни час став на її оборону.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України Оресту Бондарчуку.
Щирі співчуття рідним і близьким Героя.
