Майно боржника продали, але грошей на всіх стягувачів не вистачило: ВП ВС має вирішити, чи дає судовий арешт право отримати виплату першим
Майно боржника продали на торгах, а грошей на повне погашення боргів перед усіма стягувачами не вистачило. Один із них ще до продажу домігся через суд арешту цього майна. Тепер Велика Палата Верховного Суду має визначити, чи дає такий арешт право отримати кошти раніше за інших стягувачів.
З чого виник спір
У справі №465/1701/21 позивач звернувся до суду з позовом до боржника про стягнення боргу за договором позики. Ще 11 березня 2021 року Франківський районний суд Львова забезпечив позов та наклав арешт на належне боржнику нежитлове приміщення № 91 площею 32,5 кв. м. Згодом, 26 жовтня 2021 року, суд задовольнив позов і стягнув з боржника на користь позивача 10 000 доларів США боргу. Додатковим рішенням від 15 листопада 2021 року було вирішено питання про витрати на правничу допомогу.
Виконавчий лист спочатку перебував на виконанні у приватного виконавця Пиці А. А., а згодом, після повернення документа стягувачу за його заявою, був пред’явлений до виконання приватному виконавцю Білецькому І. М.
На момент відкриття нового виконавчого провадження воно було приєднане до вже існуючого зведеного виконавчого провадження. У ньому перебували вимоги ще двох стягувачів. Під час примусового виконання приватний виконавець реалізував на електронних торгах нежитлові приміщення № 96 та № 91. Загалом від їх продажу було отримано 2 335 590 грн. Зокрема, за приміщення № 91, на яке раніше був накладений арешт у межах забезпечення позову, отримали 698 810 грн.
Стягувач вважав, що саме ці кошти мали бути спрямовані насамперед на погашення його боргу, оскільки арешт майна було накладено ще до відкриття інших виконавчих проваджень.
Однак 4 листопада 2022 року йому перерахували лише 297 346,18 грн на виконання основного рішення та 8 071,82 грн на виконання додаткового рішення. Частина боргу залишилася несплаченою.
Чому виникла суперечка про черговість
Ключове питання у справі — чи можна прирівняти арешт майна, накладений судом як захід забезпечення позову, до застави з погляду пріоритету під час розподілу коштів.
Зокрема, стаття 46 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює черговість задоволення вимог стягувачів. У разі недостатності коштів першими задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна. Вимоги інших стягувачів належать до наступних черг.
Стягувач наполягав, що його ситуація має розглядатися з урахуванням того, що майно було арештоване судом саме для забезпечення виконання майбутнього рішення у його справі. Натомість приватний виконавець і апеляційний суд виходили з того, що стягувач не був заставодержателем, а спірне приміщення не мало статусу заставленого майна.
Апеляційний суд також звернув увагу на те, що стягувач спочатку звернувся до іншого приватного виконавця, а виконавчий лист був повернутий йому 3 листопада 2022 року. Того ж дня він повторно подав виконавчий документ уже приватному виконавцю Білецькому І. М. На думку апеляційного суду, на цей момент майно вже було реалізоване в межах виконання вимог інших стягувачів. Тому підстав для першочергового перерахування стягувачу коштів від продажу приміщення № 91 суд не встановив.
Чому позиції судів розійшлися
Франківський районний суд Львова у липні 2023 року став на бік стягувача у частині спору щодо розподілу коштів. Суд визнав неправомірними дії приватного виконавця щодо розподілу грошей, отриманих від реалізації майна, і зобов’язав провести виконавчі дії з урахуванням вимог стягувача на залишок боргу — 1 868,81 долара США та 1 928,18 грн витрат на правничу допомогу.
Суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що позовні вимоги стягувача були забезпечені арештом майна, яке згодом продали, а судове рішення є обов’язковим до виконання.
Апеляційний суд це рішення скасував у частині задоволених вимог і відмовив стягувачу у задоволенні скарги щодо перерахування йому всієї суми стягнення.
Касаційний цивільний суд спочатку скасував попередню постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд. Після повторного розгляду апеляційний суд знову став на бік приватного виконавця.
Тепер остаточну відповідь має дати Велика Палата Верховного Суду.
Яке питання має вирішити Велика Палата
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що у цій справі необхідно відповісти на два правові питання.
По-перше, чи враховується пріоритет обтяження (арешту), накладеного на майно ухвалою суду під час забезпечення позову, зокрема порівняно з обтяженням, накладеним у зв’язку із заставою цього самого майна у договірних правовідносинах, під час подальшого розподілу грошових коштів, отриманих від реалізації майна на торгах.
По-друге, чи є необхідність у застосуванні аналогії закону.
Об’єднана палата Касаційного цивільного суду також зазначила про необхідність конкретизації (відступлення від висновку) щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 910/11305/18.
Водночас, застава є способом забезпечення вже існуючого матеріального зобов’язання. Вона надає заставодержателю право першочергового задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна перед іншими кредиторами.
Забезпечення позову має іншу природу. Це процесуальний механізм, який застосовується судом для того, щоб майбутнє судове рішення можна було реально виконати. Арешт майна в такому випадку фактично обмежує можливість боржника розпоряджатися ним.
Саме тому виникає правова колізія: арешт може бути накладений раніше за інші обтяження і фактично зберігати майно для майбутнього виконання рішення, але закон прямо не відносить такого стягувача до першої черги, як заставодержателя.
Яку практику має перевірити Велика Палата
Під час передачі справи на розгляд Великої Палати суди посилалися, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17.
У ній Велика Палата зазначала, що заборона відчуження або арешт майна, накладені судом для забезпечення позову про стягнення грошей, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову. Водночас раніше зареєстрована іпотека або арешт, накладений виконавцем, можуть мати вищий пріоритет.
Саме цей підхід тепер потребує конкретизації у контексті розподілу коштів між стягувачами у зведеному виконавчому провадженні.
Велика Палата наголосила, що різні підходи судів до тлумачення законодавства створюють правову невизначеність, тому єдність судової практики є необхідною для стабільності та прогнозованості правосуддя.
З огляду на це Велика Палата Верховного Суду прийняла справу № 465/1701/21 до свого розгляду.
Справу призначено до розгляду 11 листопада 2026 року у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників — за наявними матеріалами.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
