А де ті, які піддали його анафемі тут?
Не в моєму характері захоплюватися великими лідерами, я більше по грибах, але не бути в захваті від гетьмана Мазепи неможливо. Бо це постать, я не знаю, голлівудського масштабу. Зараз таких, як то кажуть, не роблять.
Поєднати, курче, просто все: культуру та силу, феноменальний інтелект, політичний дар, трагізм і велич, неймовірну харизму!
Надихнути європейських романтиків, стати символом жаги до свободи, розлютити до усрачки московитів – так, що вони тебе у своїх сатанинських церквах століттями проклинали.
Щоб вони давали хабаря Вольтерові, аби він не надто тебе хвалив.
Щоб вони створили для тебе спеціальний орден – в єдиному екземплярі. І божевільний Азарьонок потім використовував його для своєї програми.
Щоб коли після вбивства найкращої російської журналістки, дізнавшись, що її дівоче прізвище Мазепа, вони кричали: “Тепер все ясно!”
Служити декільком правителям, але нікому не прислужувати.
Потрапити в полон – і причарувати тих, хто тебе полонив.
Нарешті, кохати до нестями у 65 років, але відпустити! І щоб та коханка після твоєї смерті вийшла за твого соратника, а потім пішла за тебе до клятого Сибіру…
Я хочу подивитися про це серіал на Нетфліксе. Джанкарло Еспозіто, як на мене, чудово впорався б із цією роллю.
Якби це від мене залежало, я б надав Мазепі найголовніше місце в пантеоні українських героїв. А декого дещо посунув би.
Мало було цим скурвелям вирізати весь Батурін із жінками та дітьми. Мало було протягнути опудало гетьмана вулицями Москви, після чого кат публічно його розірвав та повісив. Мало було знищити його герб та написи на його честь.
Вони ще використали свою головну культурну гармату проти Мазепи – цього їхнього Пушкіна.
Найогидніше у цього Пушкіна навіть не політичне приниження Мазепи, а те, який бруд він вивалив на його кохання до Мотрі. При тому, що якраз сам той Пушкін був звичайний блядун. А Мазепа кохав красиво й шляхетно. Як свою єдину дружину, яка була старша за нього, так і майже на півстоліття молодшу Мотрю. Яка сама була сильною та незалежною молодою особистістю.
Ну, нехай того Пушкіна “друг степей калмык” читає, хоча я не знаю, чим той калмик так завинив перед всесвітом.
Про нього Байрон написав поему, яка зробила Мазепу європейською суперзіркою. Він став найяскравішим брендом України задовго до того, як слово “бренд” взагалі вигадали.
Мазепа для європейців став символом людини, яку неможливо добити. Тебе женуть крізь степ, тебе прирікають на смерть, а ти раптом не помираєш. Навпаки. Встаєш, стаєш гетьманом і перетворюєшся на легенду.
Байрон написав свого “Мазепу”, і понеслося. Гюго підхопив тему. Ліст змусив її звучати в музиці. Делакруа, Жеріко та ще пів Франції взялися за пензлі. Гетьман, прив’язаний до скаженого коня, мчав полотнами, поезією й концертними залами всієї Європи.
Він настільки точно влучив у романтичний канон, ніби його біографію спеціально вигадали для поетів: бунтар із трагічною долею, палкий коханець, вправний політик і людина, яку життя раз по раз віддавало на поталу дикому коневі, але так і не змогло остаточно здолати.
Надто освічений для воєначальника, надто войовничий для інтелектуала. Будував собори, писав вірші, збирав бібліотеку, воював, інтригував і при цьому двадцять два роки примудрявся втримувати булаву посеред суцільної Руїни. Дипломатичні партії він грав одночасно з Москвою, Варшавою, Стамбулом, Бахчисараєм і Стокгольмом так, що Петр І до останнього не зрозумів, що його переграли.
І саме тому фінал його життя такий красивий. Людина, яка мала все: багатство, владу, царську ласку, найвищі ордени, могла спокійно доживати віку. Натомість поставила на кін усе. І програла. А потім… виграла. Бо імперія отримала чергового “зрадника”, а Україна отримала символ, який пережив і Петра, і його імперію.
Імперія його ловила – і не впіймала.
Мазепа помер, але за ним прийшов Пилип Орлик… і нарешті прийшли ви всі, мої любі друзі, ви – титани спротиву імперії. І ви обов’язково довершите справу славного гетьмана. А цим нащадкам катів Батурина та пушкіних – не скажу, що саме, бо забанять, але ви розумієте.
“L’Ukraine a toujours aspiré à être libre…”
“Україна завжди прагнула бути вільною…”
Мені здається, саме ці слова Вольтера, написані у зв’язку з Мазепою, гарно б виглядали на пам’ятнику.
Як відомо, Зеленський заявив, що найкращим місцем для майбутнього пам’ятника є бульвар Тараса Шевченка, де понад десять років тому було демонтовано пам’ятник Леніну.
— Вважаю, що ідеальне місце для нього існує. Існує з грудня 2013 року на бульварі Шевченка. Я впевнений, там, де Ленін впав, там міцно стоятиме Мазепа, — наголосив президент.
Нагадаємо, що 8 грудня 2013 року, під час Революції Гідності, у центрі Києва було знесено пам’ятник Володимиру Леніну на бульварі Тараса Шевченка.
Дмитро Галко