У третю суботу вересня в Україні відзначають День фармацевтичного працівника. Для Ірини Мельник із села Михайлики це свято особливе: після навчання в Харкові вона не залишилася в мегаполісі, а повернулася додому, щоби втілити мрію й відкрити власну аптеку. Напередодні професійної дати в інтерв’ю «НП медіа» молода фармацевтка та підприємниця розповіла про перші кроки в бізнесі, роботу під час блекаутів і про те, чому в селі аптекар – це завжди трохи більше, ніж просто продавець ліків.
Бажання присвятити життя фармації з’явилося в Ірини ще в 9 класі. Згодом було навчання в Харкові. Проте після здобуття освіти дівчина вирішила не залишатися у великому місті з його мережевими аптеками, а повернутися в рідне село.
«Мені хотілося, щоб моя професія була справді корисною, щоб я мала змогу й розуміння, як допомогти своїм рідним та близьким, як полікувати їх, адже це дуже важливо. Повернулася до села, тому що це моя рідна місцевість, де я виросла. Тут мої рідні, знайомі, і я добре розумію потреби місцевих жителів. У великому місті більше можливостей, але завжди хотілося застосовувати свої знання саме там, де вони найнеобхідніші», – ділиться Ірина.
Рішення започаткувати власний бізнес також було свідомим. Дівчина прагнула вийти з обмежень праці в наймі та самостійно вибудовувати сервіс, орієнтований на допомогу людям.
«Працювати в наймах – це одне, а самому на себе – зовсім інше. Коли працюєш на когось, у деяких моментах тобі ніби зав’язують руки. А мені хочеться, щоб вони були розв’язані, щоб я могла вільно робити те, що вважаю за потрібне, звісно, у межах закону», – усміхається підприємниця.
У сільській місцевості аптека – не просто торговельна точка, а осередок комунікації. За словами пані Ірини, місцеві жителі, особливо старшого віку, нерідко приходять по пораду або просто за увагою.
«У селі всі одне одного знають, тому аптека часто стає місцем, у якому людина отримує не лише фармацевтичну консультацію, а й підтримку», – розповідає фахівчиня.
На запитання про те, як пані Ірині вдається тримати межу між фармацією та первинною діагностикою, дівчина відповідає:
«Я чітко пам’ятаю, що я саме фармацевт, а не лікар. Ми консультуємо щодо застосування препаратів та взаємодій, але діагноз завжди ставить лікар. Якщо я бачу, що ситуація досить серйозна або симптоми можуть свідчити про стан, який потребує медичної допомоги, то я не намагаюся лікувати людину, а відправляю до лікаря».
Окремою щоденною навичкою є розгадування таємниць лікарського почерку, із яким стикаються всі фармацевти.
«Це приходить із досвідом. Коли щодня бачиш назви препаратів, діючі речовини та дозування, поступово починаєш розпізнавати навіть дуже специфічний почерк. Якщо зовсім не розібрати, запитуємо в людини про діагноз, симптоми і вже орієнтуємось на це. Але, дійсно, буває, що розшифрувати взагалі неможливо. Тоді просимо уточнити в лікаря назву препарату», – пояснює Ірина Мельник.
Щодо сучасних сервісів, то перехід на електронні рецепти та програму «Доступні ліки» в Михайликах минув без проблем. За потреби дівчина пояснює, як працюють СМС-коди та номери рецептів. Водночас підключатися до онлайн-платформи «Таблетки.ua» у селі вважає недоцільним.
«У місті людина шукає, де поблизу є потрібні ліки. У селі аптека одна, всі знають мій номер телефону, можуть зателефонувати й уточнити наявність. Якщо чогось немає, людина замовляє, і через день-два вантаж приїжджає», – говорить фармацевтка.
Випробування блекаутами аптека в Михайликах подолала без збоїв. Завдяки вдалому розташуванню села з доставкою ліків проблем не виникає, а безперебійну роботу під час вимкнень світла забезпечують автономні джерела живлення. Головним, за словами Ірини, було швидко підзарядити станцію, коли з’являлася електроенергія.
Попри молодий вік, упередженого ставлення дівчина не відчула, а можливі сумніви звикла розвіювати ділом.
«Якщо хтось і сумнівався в моїй професійності, то найкраще це було підтверджувати не словами, а роботою. Першу аптеку відкрила власними силами та за підтримки родини. Від задуму до реалізації минуло десь 2-3 роки довгої та наполегливої праці. Плани розширюватися є й надалі, але відкриття нової точки потребує значних фінансів та часу, тому це перспектива на майбутнє», – зазначає Ірина Мельник.
Тим молодим фахівцям, які після навчання стоять на роздоріжжі між роботою за наймом і власною справою, підприємиця радить не боятися рішучих кроків, але підходити до них свідомо.
«Найперше – не боятися починати, але й не нехтувати підготовкою. Власна справа – це зовсім інший рівень відповідальності: за фінанси, документи, людей та логістику. Скопіювати міську модель і просто перенести її в село не вийде – тут геть інші потреби. Та головним все-таки є те, що бізнес має сенс, коли ти думаєш не лише про прибуток, а й про користь для людей, які живуть поруч», – вважає фармацевтка.
матеріал підготував/ла: Олександра Клиша
