Мені не пощастило з найважливішими речами в житті.
Не пощастило зі здоров’ям. Не пощастило в шлюбі.
Але я просто взяла себе в руки — і вирішила жити далі.
Мені подобається спокійно дорослішати. Це мій свідомий вибір.
У 2001 році я пережила масивний крововилив у мозок. Дев’ять днів кров надходила в мозок. Відсоток тих, хто виживає після такого, мізерний. Але я вижила.
Потім були два роки — вчитися заново ходити, говорити, читати.
Після цього розмови про зморшки здаються мені просто смішними.
Як казав Вінстон Черчилль: якщо проходиш через пекло — йди швидко.
У світі ніколи не буде повного миру й тиші.
Але вони можуть бути в твоїй голові.
Сьогодні ми живемо в епоху однакових облич: однакові губи, однакові носи, однакові вилиці, сліпучі посмішки. Але хіба в цьому привабливість?
Ава Гарднер вважалася найкрасивішою жінкою у світі. Чому?
Бо вона виглядала як жінка. І ніколи не намагалася виглядати як дівчинка.
Коли дивишся, як дорослішають твої діти, починаєш краще розуміти життя — і себе.
До 58 років я зрозуміла головне: краса народжується зсередини.
Щоб бути красивою, потрібно робити те, що ти любиш. І робити це щодня.
Я люблю танцювати. І танцюю до виснаження.
Бо справжня молодість — це не гладка шкіра.
Це живий вогонь усередині.
Шерон Стоун