Мы движемся в правильном направлении. Военный блогер Капитан Прайс — стратегически инициатива у нас, а враг реагирует не стратегически
Почему стратегически инициатива у нас, а враг отвечает не стратегически
Текст від 5 серпня, раптово для мене, вивернув цілий пласт проблем, які все більше ширяться українцями. В принципі, жарт, який треба пояснювати — не треба пояснювати, але тут точно не жарт. І виходить, мені треба пояснити те, що я думав, більшість читачів і так розуміє. Але, на превеликий жаль, це не так. Емоції все одно беруть верх.
Я більше, ніж півроку роблю для вас ці аналізи. Наших вражень, російських обстрілів, процесів та військових операцій. Я стільки разів розжовував складні речі простими словами, і мав думку, що на цьому етапі, ви вже розумієте набагато краще деякі речі. Як, наприклад, аналіз та критичний розбір ситуацій. Критичний, сухий, холоднокровний навіть. Де не мають плутатись емоційні, стратегічні та прагматичні аспекти.
Коли я привів свої доводи спонтанному, емоційному обстрілу наших логістичних хабів першою «атвєткою за Вайлдберіз» — ви приліпили емоційно наші втрати, відсутність нашої балістики та навіть нафантазували про мою продажність. Зробили ворогом мене, а не росіян, за їхню атаку балістикою.
Зробили ворогом мене, а не росіян
В принципі, я розумію вашу емоційність. Не усі люди можуть думати та аналізувати як я. Я дуже швидко складаю всі пазли, та розбираю ситуації з різних сторін. Тому і я вам роблю аналізи та ділюсь своїми роздумами, а не ви. Можливо це грубо звучить, але за своєю емоційністю, не розумінням процесів та наслідків свого хейту — ви хочете емоційно нашкодити мені. Я ближче, ніж якісь ефимерні росіяни, які запускають ракети по нам. І свою злість, через емоційність — ви виливаєте на мене.
Шкоди, емоційної звісно, — ви мені не зробите. Я давно в армії, пройшов війну, та став товстошкірим. Не тільки через масу.
Тому я нікого не ображав у відповідь, а хочу ще раз пояснити, що емоціо та раціо — кардинально різні речі. І я завжди — за раціо. І тому поясню процеси, про які ви може і задумувались, але емоційно не склали в потрібний момент.
Емоційний удар та стратегічність.
Якщо у вас є план на місяць (росіяни довше в такому випадку не планують), визначені засоби та відповідний особовий склад — ви маєте чіткий розподіл, на кожну атаку, кількість засобів, резервів, машин та людей. Всі мають знати і розуміти — куди, що та коли нести/везти/перелетіти.
Стратегічно — наші Сили Оборони, кожна служба, департамент на міністерство мають таке ж планування. Цілі, кількість засобів та ресурсів. Не можна планувати кожного дня вражати один НПЗ чи склад Вайлдберіз, якщо ви не знаєте скільки у вас є дронів. ССО, ГУР, СБУ, СЗР, ДПСУ — всі мають засоби, працюють по визначеним цілям. В різні дні, але щоб згідно стратегічного плану — мали щоденне враження цілей. Різних. Але чітко спланованих. Логічно, поки все розумієте?
І якщо у ворогів заплановано 300 ракет на місяць, а роблять останній місяць вони по плану: кожних 3−5 днів мала балістична атака у 5−8 ракет, кожні 10 днів велика балістична атака в 20−30 ракет, та двічі на місяць велика комбінована атака з крилатих та балістичних ракет в 70 ракет. Все заплановано — ракети, люди, машини, кораблі та літаки.
І 1 серпня балістична велика атака на 20+ ракет, а вже через декілька днів знову велика атака по логістичним складам — то це точно емоційна атака, яка призведе до збою виконання всього плану на місяць. Значить, ракети для цієї атаки взяті були з інших атак. Значить малі атаки змістяться, до наступної великої буде не 8, а 14−16 днів.
Якщо привезли корейські ракети, то вони б могли зробити більший залп, але він залишився стандартним, у 24 ракети. Якщо б у них з’явилось 100+ ракет, то чому не зробити залп в 40 ракет? Добити решту складів та хабів? Отож. Емоційно, через команду, збили всі плани.
Ми ж — залишились вірні плану. Якщо ми емоційно запустимо не 300, а 500 дронів на Москву — ми залишимо без засобів інші цілі, які мали б бути по плану. Так і вороги — емоційні, не планові 28 ракет по логістичним хабам — залишили без засобів ураження інші військові цілі по Україні. Тепер — що зрозуміліше, чому стратегічно ми маємо ініціативу, а ворог не стратегічно відповідає? Сподіваюся, так ви краще почнете розуміти процеси, і менше буде нерозуміння та хейту мене. Бо я краще розумію ці процеси.
Стосовно жертв, не збивання балістики та відсутності нашої балістики. Я в цьому не винен! Я просто пояснюю вам логіку процесів, що відбуваються на самих верхніх штабах та кабінетах.
Жертви будуть завжди. Так, холоднокровно це говорю. На фронті є жертви, в ДТП є жертви, вони є всюди, а не тільки після російських атак балістикою.
Просто згадайте 2022, 23, 24 роки та минулу зиму. Ми взагалі не збивали такий відсоток Шахедів, ракети Х-22 запускали як зараз балістику. Стиснувши зуби, ми пережили все горе, та якось мали більше раціо. Зараз же — все більше бачу емоційності. Але коли ви зрозумієте, що рядові росіяни мають таке ж саме збільшення емоціо та хейту на свої збройні сили — що ми робимо те саме, що і вони. Обурюємо населення, знижуємо економічний та воєнний потенціали. Тут вже повна екзистенціальна війна на виснаження та — хто перший впаде. Економіка, фронт, збройні сили чи населення. У нас немає іншого виходу: або ми встоїмо, або впаде Росія.
Я намагаюсь вам пояснювати, як можу. І розумію ваші емоції після жахливих обстрілів. Але намагайтеся трохи більше включати раціо. І вірити мені. В мене немає ніяких наказів чи розпоряджень проводити таку роботу з вами. Це моя власна ініціатива, та я ще й можу отримати по шапці за таке самоуправство (я ж служу в ЗСУ понад 20 років, якщо хтось забув чи не знав)).
Просто тримаймося цілісної маси, як я кажу в кінці кожного ефіру.
П.С. на відео наша робота по Ярославльському НПЗ. Це вже десятий приліт по ньому, і він все ще намагається працювати. Меншими потужностями, але треба закривати такого гіганта. Він входив у Топ-5 НПЗ, проводив 15 млн тон нафти за рік. Це наша стратегічна ціль, яка планово відпрацьовується. Тихенькою сапкою ми йдемо в правильному напрямку.