«Ми й хліб ділили навпіл»: у Тальному сумують за Любов’ю Гордєєвою
Утрата близької людини – завжди тихий і щемливий біль, що не минає з роками, але лише вщухає, залишаючи по собі світлий слід спогадів. Нещодавно відійшла у засвіти жителька Тального Любов Миколаївна Гордєєва. Про те, якою вона була – доброю, справедливою та неймовірно працьовитою – крізь сльози й з глибоким душевним теплом згадує її давня подруга та колега Поліна Рафальська.
Спільна праця та покликання
Їхня дружба розпочалася ще з давніх-давен, коли доля звела жінок на спільній ниві – у Тальнівській заочній школі. Любов Миколаївна працювала там діловодом-секретарем. Робота була непростою і відповідальною, адже навчально-консультаційні пункти діяли майже в кожному селі району, тому скрізь потрібно було докласти зусиль, аби панували лад, точність та особливий, людяний підхід до кожного.
«», – ділиться спогадами Поліна Єфремівна.
Більше ніж колеги: сестринська довіра
Жінки, сумлінно виконуючи свої професійні обов’язки, водночас стали справжньою опорою одна для одної. Робочі будні якось непомітно переплелися з особистим життям, у якому не було місця таємницям, а панувала цілковита довіра. Поліна й Любов ділилися найсокровеннішим: розповідали про власні родини, раділи успіхам і підтримували одна одну в часи життєвих негараздів.
«, – згадує наша співрозмовниця. – ».
Варто зазначити, що Любов Миколаївна була дружиною Валентина Олександровича Гордєєва – знаного на Тальнівщині журналіста, письменника, краєзнавця, почесного громадянина міста, володаря «Золотого пера» та члена НСЖУ. Разом вони будували міцну, шановану в громаді родину.
Згодом життя розвело жінок по різних робочих місцях, з’явилися нові вболівання й родинні клопоти, але духовний зв’язок не переривався ні на мить. Навіть через десятиліття вони спілкувалися з тією ж теплотою, що й у молоді роки. За словами пані Поліни, Любов Миколаївна завжди залишалася Людиною з великої літери, тією надійною пристанню, на яку можна покластися в усяку хвилину.
«..»
Останній виклик і вічна пам’ять
Останній телефонний виклик , що так і залишився без відповіді, став для Поліни Єфремівни приголомшливим ударом. Новина про земну кончину подруги відгукнулася глибоким болем, але пам’ять про неї житиме доти, доки б’ються серця її знайомих, близьких та люблячих людей.
У перші після поховання, коли сум втрати ще такий пекучий, Поліна Рафальська висловлює найщиріші почуття родині покійної та підносить молитви за спокій її душі: «».
Царство Небесне та вічний спокій світлій людині. Світла пам’ять про Любов Миколаївну Гордєєву назавжди залишиться в серцях її рідних, близьких та вірних друзів. Проводжаємо її в далеку дорогу з молитвою та глибокою пошаною.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
Ігор Новицький: партнерство з CEJA відкриває нові можливості для молодих фермерів України