Мільйони за «вирішення питання»: як відрізнити гонорар адвоката від плати за вплив
Мільйонні суми в договорах про надання правничої допомоги часто викликають пильну увагу правоохоронців. Проте сама по собі велика сума винагороди не є криміналом. Законодавство не встановлює конкретної максимальної суми гонорару, яку може погодити адвокат із клієнтом.
Але правова природа платежу змінюється, якщо гроші передаються не за захист, представництво, правову стратегію чи іншу професійну правничу допомогу, а за обіцянку «вирішити питання», використати зв’язки або вплинути на рішення уповноваженої особи.
Тож де закінчується законний гонорар і починається плата за вплив?
Відповідь варто шукати не в кількості нулів у договорі, а в реальному предметі домовленості, характері дій, які мали бути вчинені за отримані кошти, та доказах, що підтверджують справжню мету платежу.
Що таке адвокатський гонорар і як він визначається
Адвокатура в Україні є незалежним самоврядним інститутом, який забезпечує захист, представництво та надання інших видів правничої допомоги. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої допомоги клієнту.
Гонорар — це плата за професійну роботу адвоката: консультації, правовий аналіз, підготовку заяв, скарг, клопотань та інших документів, збір і витребування доказів, участь у слідчих та інших процесуальних діях, представництво в суді, побудову стратегії захисту.
Порядок обчислення гонорару — фіксована сума, погодинна оплата чи інша погоджена сторонами модель, — підстави для зміни його розміру, порядок сплати та умови повернення визначаються договором про надання правничої допомоги.
Тобто, з цивільно-правового погляду гонорар становить ціну договору про надання правничої допомоги. Його розмір сторони погоджують самостійно, виходячи з принципу свободи договору. Водночас ст. 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вимагає враховувати складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Чи існує максимальний гонорар і що означає його «розумність»
Законодавство України не встановлює «стелі» адвокатського гонорару. Тому значна — навіть надзвичайно значна — винагорода сама по собі ще не свідчить про вчинення кримінального правопорушення.
Інакше кажучи, мільйонний гонорар не дорівнює неправомірній вигоді. Для кримінально-правової оцінки важлива не цифра в договорі, а фактичний зміст домовленості: за що саме передаються гроші.
Водночас і критерій «розумності» гонорару діє по різному.
У відносинах «адвокат — клієнт» розмір винагороди насамперед визначається їхньою домовленістю та умовами договору про надання правничої допомоги з урахуванням вимог закону. Суд при цьому може оцінювати дійсність договору, його виконання, тлумачити умови та вирішувати спори щодо оплати.
Інша справа — компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок процесуального опонента. Тут домовленість адвоката з клієнтом не означає автоматично, що всю погоджену ними суму має компенсувати інша сторона. Під час розподілу судових витрат суд застосовує критерії, встановлені відповідним процесуальним законом.
Ця різниця досить важлива, адже гонорар, який суд визнав неспівмірним для цілей компенсації судових витрат, не стає через це неправомірною вигодою. Процесуальні критерії розподілу витрат не можна механічно перетворювати на кримінально-правовий тест.
Головна межа — за що саме платять
Межа проходить не через суму, форму розрахунку чи назву платежу. Вона проходить через предмет домовленості.
За правничої допомоги клієнт платить за професійну роботу самого адвоката: захист, представництво, аналіз справи, підготовку документів, роботу з доказами, процесуальну стратегію. Результат досягається правовими інструментами — знаннями, досвідом і передбаченими законом процесуальними можливостями.
Плата за вплив має іншу природу. Гроші передаються не за юридичну роботу, а за обіцянку вплинути на рішення слідчого, прокурора, судді чи іншої особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Джерелом очікуваного результату тут стає вже не правова позиція адвоката, а обіцяний вплив на третю особу.
Ця межа простежується і в Правилах адвокатської етики: адвокат не може використовувати незаконні чи неетичні засоби, зокрема особисті зв’язки або особливий статус для прямого чи опосередкованого впливу на суд або інший орган.
Водночас це не означає, що існує проста формула «одна ознака — один висновок». Назва платежу, його розмір, спосіб передачі чи навіть наявність договору самі по собі не визначають кримінально-правову кваліфікацію. Значення має фактичний зміст домовленості, встановлений на підставі сукупності доказів.
Як працює ст. 369-2 КК України
Стаття 369-2 КК України встановлює відповідальність за зловживання впливом. Зокрема, кримінально караними є прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також пропозиція чи обіцянка здійснити такий вплив за надання неправомірної вигоди.
Частина 3 ст. 369-2 передбачає відповідальність за відповідні дії, поєднані з вимаганням неправомірної вигоди.
Для застосування цієї норми важливе значення мають, зокрема, характер неправомірної вигоди, предмет домовленості, особа, на рішення якої обіцяється вплив, а у випадку ч. 3 ст. 369-2 — також наявність ознак вимагання.
Для доведення винуватості сторона обвинувачення має довести передбачені відповідною частиною ст. 369-2 об’єктивні та суб’єктивні ознаки кримінального правопорушення, зокрема зв’язок неправомірної вигоди з обіцяним або здійснюваним впливом на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.
Що означає «здатність здійснити реальний вплив»: позиція ОП ККС ВС
Важливий орієнтир для застосування ст. 369-2 КК України сформулювала Об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 29 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к.
ОП ККС ВС зазначила, що суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, може бути будь-яка фізична осудна особа відповідного віку, яка «за усвідомленням того, хто пропонує, обіцяє або надає неправомірну вигоду, здатна здійснити реальний вплив» на особу, уповноважену на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.
Цей висновок важливий ще з однієї причини. Вплив не обов’язково має ґрунтуватися на службовій ієрархії чи формальних владних повноваженнях. Його можливість може бути пов’язана, зокрема, з особистими, дружніми чи родинними відносинами.
Проте самої віри у чиїсь «зв’язки» недостатньо. У позиції ОП ККС ВС ключовим є те, що особа, яка передає неправомірну вигоду, вважає її отримувача здатним реально вплинути на рішення посадовця. Саме з розрахунку на такий вплив і передаються кошти.
Чи захищає договір про правничу допомогу
Договір про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт і банківські документи є звичайними елементами цивільно-правових відносин між адвокатом та клієнтом. Але сам факт їх оформлення не визначає кримінально-правову оцінку платежу.
У кримінальному провадженні жоден доказ не має наперед встановленої сили. Тому наявність письмового договору не виключає необхідності встановити фактичний зміст домовленості сторін.
Доказове значення можуть мати сам договір, акти виконаних робіт, зміст листування та розмов, записи НСРД, спосіб і обставини передачі коштів, а також характер і обсяг реально виконаної адвокатом роботи.
Проте жодна з цих обставин окремо не дає універсальної відповіді на питання «гонорар чи неправомірна вигода». Докази оцінюються в сукупності, як того вимагає ст. 94 КПК України.
Коли «гонорар» стає предметом кримінального провадження
Цікавою є справа № 758/5744/17, де захист намагався пояснити передачу $50 тис. адвокатськими відносинами.
Адвокат наполягав на оформленні договору про надання правових послуг, у якому $50 тис. мали бути зазначені як його гонорар. Однак, оцінивши зміст зафіксованих розмов, договір, додаток до нього, розписку та інші докази, суди дійшли висновку, що ці кошти фактично передавалися не за правничу допомогу, а за вплив на прийняття рішення прокурором.
Апеляційна палата ВАКС прямо констатувала, що $50 тис. не були гонораром адвоката ні за формою, ні за змістом, а оформлення договору мало створити видимість законності відповідних дій. ККС ВС постановою від 24 січня 2022 року залишив судові рішення без змін.
Цей кейс фактично демонструє головну межу. Договір про правничу допомогу не може сам по собі перетворити плату за вплив на законний гонорар — так само як великий гонорар сам по собі не стає неправомірною вигодою. Вирішальним є реальний предмет домовленості.
У справі № 991/4881/23 ВАКС 12 грудня 2024 року затвердив угоди про визнання винуватості та ухвалив вирок щодо двох адвокатів, обвинувачених за ч. 2 ст. 369-2 КК України в одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішень службовими особами.
Водночас не кожна передача адвокату грошей «для вирішення питання» означає саме зловживання впливом. Кваліфікація залежить від того, про що насправді домовилися сторони та що адвокат мав намір зробити за отримані кошти.
Судова практика знає й іншу ситуацію: адвокат отримує від клієнта гроші нібито для передачі судді чи іншій службовій особі, але фактично не має наміру їх передавати та заволодіває ними. За таких обставин, залежно від установленого умислу та конкретного механізму дій, може йтися вже про шахрайство та підбурювання до надання неправомірної вигоди, а не про зловживання впливом.
Таким чином, одна зовні схожа ситуація — передача клієнтом грошей адвокату — може мати принципово різну правову природу. Плата за професійну правничу допомогу є гонораром. Плата за обіцяний вплив на рішення уповноваженої особи за наявності інших ознак складу може підпадати під ст. 369-2 КК України. А заволодіння коштами під приводом їх передачі службовій особі за відповідних обставин може отримати іншу кримінально-правову кваліфікацію, зокрема як шахрайство.
Саме тому слово «гонорар» у договорі не є ані запобіжником, ані доказом злочину.
«Гонорар успіху» у практиці Верховного Суду
«Гонорар успіху» пов’язує виникнення обов’язку сплатити адвокату додаткову винагороду з досягненням передбаченого договором результату.
Базове значення для практики щодо цього інституту має постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18. Розглядаючи умову договору про додаткову винагороду, пов’язану з досягненням визначеного результату, Велика Палата виходила з договірної природи таких відносин та принципу свободи договору.
Цей підхід отримав розвиток і в новішій практиці. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 6 березня 2026 року у справі № 465/1176/20 розглядалася умова договору про одноразову винагороду в розмірі $2 000, пов’язану з досягненням визначеного результату. Суд розглядав її як додаткову винагороду — «гонорар успіху», сплата якого залежить від настання передбаченої договором події.
Тут і проходить важлива межа. Результат як умова виплати гонорару — не те саме, що вплив як предмет оплати.
Якщо клієнт додатково винагороджує адвоката за результат його професійної правничої роботи, йдеться про одну юридичну конструкцію. Якщо ж гроші передаються за обіцянку використати зв’язки та вплинути на рішення іншої уповноваженої особи — це вже принципово інша площина, яка за наявності передбачених законом ознак може підпадати під ст. 369-2 КК України.
Що має значення для доказування
Універсального «тесту», який за кількома формальними ознаками дозволив би відрізнити гонорар від неправомірної вигоди, немає. У кримінальному провадженні значення має цілісна картина події.
Насамперед аналізується зміст комунікацій: чи обговорювали сторони правову позицію, докази, клопотання та інші процесуальні дії — чи йшлося про можливість «вирішити питання» шляхом впливу на слідчого, прокурора, суддю або іншу уповноважену особу.
Може мати значення і фактична професійна діяльність адвоката: які саме юридичні дії він виконував, які документи готував, у яких процесуальних діях брав участь. Оцінюються також обставини передачі коштів, поведінка учасників та зміст їхнього сприйняття мети платежу.
Але ані велика сума, ані готівкова форма розрахунку, ані незначний обсяг документів самі по собі не доводять зловживання впливом. Так само договір і банківський платіж автоматично не перетворюють будь-яку передачу коштів на законний гонорар.
Кримінально-правовий висновок має ґрунтуватися не на окремій «підозрілій» деталі, а на сукупності належних, допустимих і достовірних доказів.
Замість висновків
Адвокатський гонорар є законною формою винагороди за професійну правничу допомогу, розмір якої визначається за вільною домовленістю між адвокатом і клієнтом. Чинне законодавство не обмежує граничну вартість юридичних послуг, а інститут «гонорару успіху» визнається судовою практикою як легітимний договірний інструмент.
Водночас статус адвоката не звільняє від відповідальності у разі вчинення правопорушення. Якщо предметом домовленості є не процесуальна правнича допомога, а обіцяний чи здійснений вплив на рішення службових осіб, такі дії за наявності всіх елементів складу кваліфікуються за ст. 369-2 КК України як корупційне кримінальне правопорушення (примітка до ст. 45 КК України). Визначальним для правової оцінки залишається з’ясування справжнього предмета домовленості та сукупний аналіз усіх зібраних у справі доказів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
