«Міндічгейт», підозра Єрмаку і удар по репутації України: інтерв’ю з Олександром Леоновим

Підозра колишньому главі Офісу президента Андрію Єрмаку стала однією з головних політичних тем останніх днів. Виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Олександр Леонов вважає, що ця справа може мати серйозні наслідки як усередині країни, так і на міжнародній арені. В інтерв’ю для LMN він пояснив, як у Європі та США можуть сприймати «Міндічгейт», чому мовчання Банкової створює ризики для Володимира Зеленського та як інтерв’ю Юлії Мендель Такеру Карлсону може зіграти на руку російській пропаганді.

Тут ми маємо розуміти, що ця історія триває давно. Це одна історія так званого «Міндічгейту», де розслідується корупція людей, наближених до Володимира Зеленського. Почалося все ще з повернення до України Олексія Чернишова, тоді віцепрем’єрміністра і кума Володимира Зеленського. Тоді НАБУ достатньо тихо намагалося вручити йому підозру, але це завершилося дуже швидким ухваленням закону про обмеження повноважень НАБУ і САП. Ми пам’ятаємо жорстку реакцію європейських партнерів. Закон у результаті довелося скасувати. Після цього НАБУ почало діяти максимально публічно. Саме тому зараз плівки, розмови, підозри оприлюднюються дуже відкрито. Це певною мірою елемент самозахисту антикорупційних органів.

Для Європи ці справи є свідченням того, що в Україні все ж почалася боротьба з корупцією. Наївно думати, що в Євросоюзі не знали про рівень корупції в Україні та хто до неї причетний.

Було достатньо багато інформації про несприйняття Андрія Єрмака як у Європі, так і за океаном. І його відставка певним чином покращила комунікацію української влади із західними партнерами. Наприклад, зараз я не можу сказати, що новий керівник Офісу президента Кирило Буданов втручається в роботу Міністерства закордонних справ або перебирає на себе функції МЗС. Це вже певне повернення до Конституції України. Але для Європи важливо не лише вручення підозр. Має бути повноцінне слідство, судовий процес і вирок. Причому цей вирок ще має пройти можливу перевірку у Європейському суді з прав людини, куди фігуранти, очевидно, звертатимуться.

Насправді добре, що це сталося вже після його відставки. Було б значно гірше, якби він отримав підозру, перебуваючи на посаді та ведучи переговори із західними партнерами. Тут є ще один важливий момент. Згідно з неофіційними зливами так званих «плівок Міндіча», у цих схемах може фігурувати і Рустем Умєров. І це вже створює ризики не лише для нього, а й для Володимира Зеленського. Є люди, яких чітко прив’язують до певних корупційних історій. І залишається питання щодо фігури «Вови», яка фігурує у зливах. Це активно обговорюється в суспільстві. І тут, мені здається, абсолютно неправильно, що Офіс президента уникає коментарів. Якщо влада не створює власну версію подій і не пояснює свою позицію, цей вакуум обов’язково заповнюється іншими версіями.

Соціологія ще до «Міндічгейту» показувала, що 70–75% українців вважали, що після початку повномасштабного вторгнення рівень корупції зріс. Але лише приблизно 20–25% вважали, що до цього причетний Володимир Зеленський. Після першої хвилі «Міндічгейту» ситуація змінилася. Попри те, що на телемарафоні та у великих Telegram каналах ця тема майже не обговорювалася, понад 90% українців чули про цю історію. І вже понад 50% почали вважати, що Володимир Зеленський причетний до корупції.

Якщо Офіс президента і надалі мовчатиме, це лише посилюватиме такі настрої. Тому владі варто не відмовчуватися, а ухвалювати кадрові рішення, зокрема й на випередження щодо людей, які можуть фігурувати у нових розслідуваннях.

Безумовно, це інтерв’ю дуже технологічне. Там змішані російські наративи, певні правдиві речі, шаблони і стереотипи. І все це подається через людину, яка працювала із Зеленським. Але дивуватися тут особливо нічому. Ще коли Юлія Мендель була прессекретаркою президента, вона неодноразово потрапляла у скандали. Вона звинувачувала ЗСУ у вбивствах цивільних на Донбасі, фотографувалася зі стрічкою Russia Today і просувала проросійські наративи. Тому питання, чому тоді на це не реагували люди з оточення президента.

Я думаю, що саме інтерв’ю було записане раніше. Навряд чи НАБУ якось прив’язувалося до його виходу. Але якщо хтось і обирав момент для публікації, то очевидно орієнтувалися саме на події навколо Єрмака.

Це дійсно удар насамперед по Україні. Такер Карлсон має величезну аудиторію у Сполучених Штатах, і російська пропаганда точно використає це інтерв’ю. Вони будуть нарізати окремі фрагменти і поширювати їх не лише у США, а й у Європі, перекладаючи різними мовами для дискредитації підтримки України.