Мріяв одягнути священничу рясу, але війна забрала життя: історія Ярослава Стеця з Тернопільщини

Вишнівецька громада провела в останню земну дорогу свого Захисника — Ярослава Стеця із села Дзвиняча Кременецького району.

Схилити голови в пошані, віддати останню шану воїну прийшли рідні, друзі, побратими, жителі громади, представники влади та духовенства. Кожен із присутніх прийшов із болем у серці та вдячністю за подвиг людини, яка віддала своє життя за Україну.

Ярослав був люблячим чоловіком, турботливим батьком, добрим сином і щирою людиною. Він мріяв про мирне життя, про майбутнє своєї родини, але став на захист Батьківщини, залишившись до кінця вірним військовій присязі. Тепер його ім’я назавжди залишиться серед Героїв Вишнівеччини, які віддали найдорожче — власне життя — за свободу України, йдеться в повідомленні Вишнівецької селищної ради. 

Понад рік рідні жили надією, вірили, чекали та молилися. На жаль, після проведення репатріації та ідентифікації тіл загиблих військовослужбовців, підтвердилося найстрашніше — воїн Ярослав Стець, виконуючи бойове завдання в Курській області, загинув 24 січня 2025 року.

Ярослав народився в багатодітній сім’ї у Кременці, згодом родина переїхала у с. Катеринівка. Тут хлопчина навчався у місцевій школі. Мріяв стати священником, тому юнаком з відзнакою закінчив Тернопільську Духовну Семінарію, згодом отримав диплом Магістра Богослов’я Івано- Франківського Богословського інституту.

З майбутньою дружиною Аллою познайомився у рідному Кременці, –
так доля пов’язала його із селом Дзвиняча Вишнівецької громади: одружився, тут народився син Іванко.

У 2024 році мобілізувався до ЗСУ, вірив у Перемогу і планував після завершення війни стати духівником. На жаль, російська зброя обірвала його мрії та життя.

Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю Захисника.

Вічна слава Герою! Вічна пам’ять Ярославу Стецю!