Мріяв про сина та мирне життя: у Шепетівці попрощалися із командиром відділення
Біль втрати знову вкрила Шепетівську громаду — у бою загинув командир відділення взводу забезпечення 5 самохідного артилерійського дивізіону, старший сержант Олександр Валерійович Новіков. Сьогодні, 2 липня, у Шепетівці проводжали захисника.
Олександр Новіков народився 20 серпня 1983 року в місті Гомель, в Білорусії. Там пройшли перші дитячі роки, а у 1991 році сім’я з трьома дітьми Олегом, Олександром та Мариною переїхала до Шепетівки, ближче до родини. Мама Олександра, Валентина Іванівна Новікова, все життя працювала директором залізничного відділення санепідемстанції. У Шепетівці Саша розпочав навчання у загальноосвітній школі І-ІІІ ст. № 6, яку закінчив у 2000 році. Веселий, компанійський та дуже активний хлопець мав багато друзів, міг прийти на допомогу, захищав дівчат.
Брат Олег з теплом та сльозами на очах згадує як водив його з собою за руку, а сестра — як її вже сам Сашко носив на плечах та виманював у неї цукерки, бо дуже любив солодке. З дитинства мав два захоплення: машини та музика. Брав активну участь у колективах художньої самодіяльності клубу залізничників. Навчився грати на барабанах і був барабанщиком у музичному гурті, з яким багато виступав на різних заходах, згодом до гурту приєдналася і сестра.
Закінчивши школу вступив до шепетівського професійно-технічного училища, навчався на електрогазозварювальника. Потім — армія, службу проходив у Першотравенську, на Дніпропетровщині.
Після служби повернувся до рідного міста та вирішив пов’язати своє майбутнє з армією. Розпочав шлях військовослужбовця у шепетівській військовій частині на посаді начальника сховища. Одночасно вступив на навчання до Шепетівського сільськогосподарського технікуму та отримав фах бухгалтера, а у військовій частині — звання сержанта. У 2006 році пішов з частини та надалі працював з технікою та автомобілями. Добре розбирався в техніці, ремонтував собі та допомагав друзям, був досвідченим водієм, займався перевезенням.
У 2008 році одружився, в сім’ї народилася донечка Маргарита. В подальшому працював в охороні Хмельницької атомної станції, а у 2012 році повернувся до військової служби у іншу шепетівську військову частину, на посаду водія забезпечення.
У 2014 році став на захист Батьківщини, брав участь у антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях. За роки військової служби Олександр мав багато нагород та відзнак за сумлінне виконання службових обов’язків, безпосередню участь у бойових діях по захисту Батьківщини.
З початком повномасштабного вторгнення, в перші дні, чоловік пішов до військкомату, як досвідчений військовий та водій. Вже 1 квітня 2022 року був направлений до військової частини. Під час служби отримав звання старшого сержанта.
У 2023 році був переведений на службу до 93-ої окремої штурмової бригади «Холодний Яр» на посаду стрільця-навідника мінометного розрахунку, де він прослужив рік. На початку 2024 року — переведений до 55-ої окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ» на посаду командира відділення взводу забезпечення. Спочатку на Запорізькому напрямку, а згодом на Донецькому напрямку виконував важливі завдання — забезпечував побратимів пальним та боєприпасами. І тут проявлялися його позитивні якості, зокрема, любов до тварин: на одній з позицій Олександр підібрав новонароджене цуценя та вигодував його молоком, яке купував для песика, якого назвав Джусом. З тих пір малий весь час їздив з ним у машині, а воїн ділився з родиною світлинами друга, який зігрівав його серце. Чоловік з нетерпінням чекав на відпустку в серпні, на свій день народження. Наближав перемогу, яку хотів відсвяткувати в родинному колі. Тримаючи на руках дворічного племінника Марка, мріяв про сина, хотів будувати сім’ю, дбати про її добробут, жити мирним життям разом з дорогими серцю людьми.
Під час одного з виїздів Олександр залишився на позиціях. Ввечері 23 червня написав старшому брату Олегу, що їм дозволили вихід з позицій і вони будуть повертатися. А потім родина отримала страшну звістку: під час виходу з позицій в Донецькій області машину вогневої групи атакував ворожий FPV-дрон. Командир відділення взводу забезпечення 5 самохідного артилерійського дивізіону старший сержант Олександр Новіков загинув, отримавши поранення, несумісні з життям.
Мама, старший брат Олег, молодша сестра Марина, донька Маргарита, кохана Аліна, племінники Максим та Марко, племінниця Ірина, які обожнювали дядька, друзі та родина збережуть теплий спомин про життєлюба, доброго, турботливого люблячого сина, брата, батька, коханого чоловіка.
В бою за свободу своєї держави та за ближніх Олександр Новіков віддав найдорожче — своє життя. Наш обов’язок — зберігати пам’ять про відважного воїна, Героя, який до останнього подиху боронив свою Вітчизну. Герої не вмирають!
