Мріяв, садив дерева й вірив у майбутнє: на Шепетівщині попрощалися із Захисником
Не стихає плач в рідній Україні від чорних трагічних звісток, від тяжких непоправних втрат найрідніших і найдорожчих. Біль, нестерпний біль, який не вщухне ніколи.
13 жовтня 2026 року у Берездівській громаді Шепетівського району зі скорботою та болем у душі в останню земну дорогу провели Героя — Захисника України, жителя села Піддубці Мороза Павла Анатолійовича.
Павло Анатолійович народився 5 січня 1991 року в селі Піддубці. Тут у селі Піддубці пройшло дитинство і юність, навчався у місцевій школі, мав багато друзів, тут зроблено перші кроки у доросле життя.
Зростав добрим, щирим, працьовитим, допитливим, любив і шанував своїх рідних, любив своє село, з повагою ставився до односельців. У 2013 році закінчив Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Географія» та здобув кваліфікацію географа, викладача. 3 жовтня 2013 року був обраним секретарем Піддубецької сільської ради. У травні 2015 року був призваний строкову військову службу до Збройних сил України.
Після строкової служби він повернувся до найулюбленішої справи — працювати на землі, вирощувати сад і дбати про кожне деревце.
Йому б жити, кохати, будувати майбутнє, але він обрав найвищий вияв любові — став на захист своєї Батьківщини 18.12.2024 року.
Мороз Павло військовослужбовець військової частини Національної гвардії України. Захищав рідну землю на Сході країни. Він був добре підготовленим військовослужбовцем, відважним Воїном, мав високий рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення , зразково виконував функціональні обов’язки.
«Відданий військовій присязі на вірність Українського народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність героїчно загинув 4 жовтня 2026 року в районі населеного пункту Білозерське Покровського району Донецької області», — повідомила Берездівська ТГ.
Він мріяв, садив, вирощував і вірив у майбутнє. Любив життя, рідну землю, свій сад, тиху риболовлю… Любив свою родину — маму, тата, старшу сестру. У його серці було стільки доброти, тепло й любові, що пам’ять про нього житиме вічно. Він пішов у вічність дуже молодим, залишивши по собі незгасиме світло мужності та честі. Жодні слова не розрадять найближчих людей у страшному горі, бо не існує у світі слів, які могли б зменшити біль матері і батька, що втратили люблячого сина Павлика, біль сестри, що втратила люблячого брата.
Він востаннє побував на земних гостинах у найрідніших і найдорожчих людей своєму селі Піддубці.
Провести Захисника України до місця останнього спочинку прийшли рідні, приїхали звідусіль знайомі, друзі, жителі громади і всі хто знав Пашу. Захисника України зустріли та провели в останню дорогу живим коридором Шани. Сльозами найрідніших та всіх, хто прийшов провести до місця останнього спочинку, сльозами твоїми, згорьована, але не скорена Україна, скроплений Його весільний коровай.
Похований Павло Анатолійович у рідних Піддубцях з усіма військовими почестями.
Розділяємо горе родини, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою пам’яттю Героя-Захисника України. Світлий спомин про Героя-Захисника України Мороза Павла Анатолійовича назавжди залишиться в наших серцях, світлою людиною , якої неможливо забути.
Він наближав нашу Перемогу!
Слава і Шана Герою-Захиснику України!
Вічна світла пам’ять…
