Музей Федора Манайла в Ужгороді: побачити життя митця на власні очі

Це все про Федора Манайла — українського художника, корифея закарпатського живопису.

В Ужгороді, на вулиці Другетів, 74 розташований меморіальний будинок-музей Федора Манайла. Тут родина зберегла його роботи — від найбільш ранніх замальовок до ескізу останньої картини, яку художник не встиг закінчити. Збереглися інтер’єри вітальні та майстерні, десятки декоративних гарбузиків, та багато фотографій, які можуть проілюструвати, чим жив художник та з ким спілкувався.

Екскурсію музеєм для Varosh провела онука митця — завідувачка музею Вікторія Манайло-Приходько, художниця, історикиня, викладачка Закарпатської академії мистецтв.

Як народився Митець

Федір Манайло народився 19 жовтня 1910 року в селі Іванівці, що під Мукачевом. «Цю дату важко не запам’ятати, адже Федір Манайло народився 19.10.1910», — усміхається пані Вікторія.

Батько був вчителем сільської початкової школи, а мати — вихователькою в дитсадочку. Обоє, до певної міри, були знавцями музики та співу. Мати ще й захоплювався вишивкою та малюванням, і заохочувала до цих занять й своїх дітей — Федора та Оленку.

Деякі з її робіт зараз зберігаються в будинку-музеї сина в Ужгороді.

Будинок-музей Федора Манайла

Талант маленького Федора помітили відразу. Він часто робив замальовки предметів побуту, звірів, людей, які високо оцінював його вчитель малювання Ладістав Кайгл. А вже у свої 14 років зробив замальовки «Гуцул» та «Гуцулка», де зображав верховинців у своєму традиційному вбранні. Вплив батьків, а особливо матері (батько повернувся важкопораненим з фронту і помер у 1917 році від паралічу), природна схильність до малювання та цікавість до пізнання традицій власного краю — це все заклала основи його творчого шляху. І після закінчення гімназії в Мукачеві, Федір вступає до Вищої художньо-промислової школи в Празі на відділенні живопису. Паралельно молодий художник починає вивчати все, що тільки міг, фреску, мозаїку, графіку, займається гончарством, різьбленням.

Роботи Федора Манайла. Фото: Софія Сливка

За словами Вікторії Манайло-Приходько, її дідусь навчався у Празі дуже старанно, був впертим та працьовитим:

- Коли заняття на його курсі живопису закінчувались, він відвідував позакласні уроки, щоб не втрачати час навчитися чомусь новому. Федір Манайло безумовно мав вроджений талант, і використовував його на максимум.

А ще під час навчання, він часто їздив у експедиції Карпатами, колекціонував вишивку, предмети побуту, робив замальовки народного строю та обрядів, частина яких зараз теж зберігається в музеї.

Елементи вишивки з Закарпаття, які збирав Федір Манайло у свої студентські роки. Фото: Софія Сливка

Початок творчого життя на Закарпатті

Після закінчення навчання у столиці Чехословаччини, він відслужить два роки у армії, почне вчителювати у рідних Іванівцях, а вже потім й в Ужгородській ремісничій учнівській школі.

В той час творче життя на Закарпатті бурхливо розвивалося. Коли художники Йосип Бокшай та Адальберт Ерделі створили в 1928 році Закарпатську школу живопису, як її потім назвуть науковці, Федір Манайло тільки розпочав своє навчання у Празі.

Тож по приїзду до Ужгорода, Федір Манайло був значно молодшим від більшості своїх, уже відомих на той час колег. Усі вони були новаторами у образотворчому мистецтві Закарпаття.

Але коли, у 30-х роках Федір Манайло увійшов у мистецтво Закарпаття, він дуже швидко і по праву зайняв місце поруч з ними. Й по сьогодні художника називають третім наріжним каменем «руської трійці» митців поряд із Ерделі й Бокшаєм.

Вклад у розвиток української культури

– Якщо подивитись на його картини, здається, наче малювали їх різні художники. Федір Манайло використовував різноманітні техніки, стилі, гру кольорів щоб передати настрій картини та свій задум, — каже Вікторія Манайло-Приходько.

Роботи художника. Фото: Софія Сливка

Свої картини художник створював за допомогою різних технік та матеріалів. Малював олією, аквареллю, акрилом, працював з темперою та мозаїкою. Частина робіт Федора Манайла знаходиться в музеях, приватних колекціях в різних куточках світу.

Що малював митець? Федір Манайло захоплювався красою рідного краю: зображував звичаї («Гуцульське весілля», «Коляди»), побут («Доїння овець»), нелегку долю горян («Скорбота», «Дідо-бідняк»). Федір Манайло створив сотні картин, які привертають увагу своїм яскравим кольором, видовищністю, динамікою, глибоким символізмом та розумінням традицій та душі горян.

Великою пристрастю художника були гори («Літо в горах», «Осінній пейзаж»). Як писала про нього мистецтвознавиця Людмила Біксей, «Федір Манайло у своєму житті і мистецтві завжди був на висоті у прямому й переносному значенні слова».

Він працював не тільки як митець, але й розбудовував інституції, де б навчали майбутніх художників. У 1946 році в Ужгороді запрацювало Ужгородське державне художньо-промислове училище, що зараз має назву Закарпатської академії мистецтв. Федір Манайло брав активну участь у створенні цього закладу культури і був одним з його перших викладачів. Доклав сил до заснування картинної галереї в Ужгороді, що стала основою сучасного Обласного художнього музею імені Йосипа Бокшая. разом з колегами створив Закарпатське відділення Спілки художників.

Під час створення музею народної архітектури та побуту, Федір Манайло виступив одним з ініціаторів і організаторів цього культурного закладу, використовуючи свої глибокі знання архітектури, етнографії та розуміння побуту закарпатців.

Федір Манайло був художник, якому вдалося частково обійти радянську цензуру та заборони. Партійні функціонери неодноразово критикували його, вимагаючи наближатися у своєму стилі до загальноприйнятого соцреалізму. Однак зупинити творчу натуру художника радянській владі не вдалось.

Федір Манайло та Сергій Параджанов

Цікавим та визначним фактом із біографії Федора Манайла є те, що він консультував режисера Сергія Параджанова при створенні фільму «Тіні забутих предків».

Григорій Якутович, художник фільму, разом з Параджановим відвідували виставку Федора Манайла в Києві у 1962 році. Роботи художника настільки вразили Сергія Параджанова, що пізніше він приїхав в Ужгород, до Манайла додому, щоб побачити більше робіт, знайти підходящі настрої для створення фільму.

«Я декілька разів передивлялась фільм і багато реплік та сцен з „Тіней забутих предків“ я можу прогледіти в картинах Федора Манайла. Якби не його картини, то фільм, можливо, не був би таким, який він є у результаті», — каже Вікторія Манайло-Приходько

Горяни в очах Федора Манайла. Фото: Софія Сливка

Відроджена техніка унікального різьблення на динях

Федору Манайлу можемо завдячувати тим, що завдяки йому на Закарпатті не вимерла стародавня народна традиція — мистецтво декорування диньок.

Коли поліартрит Федора Манайла почав прогресувати і митець більше не міг добре тримати пензлика в руках, лікарі порадили йому розвивати дрібну моторику рук.

Саме тоді він почав займатись технікою декоративного різьблення на гарбузах. Федір Манайло самостійно вирощував дині, а потім вирізав на них циркулем народні мотиви, не відрізаючи плід від стебла. Поки плід продовжував рости, митець додавав орнаменти, завершував малюнок. Далі — зрізав овоч зі стебла, чистив його зсередини, обколювання формаліном.

Декоровані дині Федора Манайла. Фото: Софія Сливка

Особлива техніка висушування плоду дозволяла ідеально зберегти малюнок. Побачити вирізьблені на диньках мотиви можна у будинку-музеї Федора Манайла.

Цікаво, що у 2024 році засновниця арт-простру «Ліс» Юлія Дуб ініціювала створення міні-скульптури, присвяченій Федору Манайлу та його знаменитій декорованій дині-гарбузику.

Міні-скульптурка, присвячена Федору Манайлу. Фото: арт-простір «Ліс»

Будинок-музей Федора Манайла в Ужгороді сьогодні є живим свідченням того, що спадщина митця продовжує жити та надихати. Дослідіть її і ви.

• Графік роботи музею: вівторок-субота, з 9.00 по 17.00.
• Адреса: вулиця Другетів, 74, Ужгород.
  Авторка: Маріанна Чайбинець
• Фото: Софія Сливка,
• ВАРОШ