Музей пропаганди у Шепетівці показав чорнильницю 1930-х років: як писали до ери кулькових ручок
Музей пропаганди у Шепетівці зберігає чимало речей, які сьогодні можуть здатися звичайними, але колись були невід’ємною частиною щоденного життя. Наразі експонат тижня — чорнильниця та перо — речі, якими писали історію…
Сьогодні достатньо кількох натискань клавіш, щоб написати сторінку тексту. А ще сто років тому для цього потрібні були папір, чорнило, перо — і чорнильниця.
«У нашій музейній колекції на експозиції зберігається квадратна настільна чорнильниця із зеленого скла, датована 1930-ми роками. На перший погляд — звичайна річ повсякденного вжитку. Проте саме такі предмети допомагають уявити звичайний день людини минулої епохи. Писали тоді переважно сталевими перами. Перо вставляли в ручку, вмочували в чорнило — і лише після цього воно торкалося паперу. Такий спосіб письма вимагав певної вправності: потрібно було набрати потрібну кількість чорнила, контролювати натиск і час від часу знову занурювати перо в чорнильницю. Пера теж були різними», — розповідає Музей пропаганди.
Для письма використовували змінні сталеві пера різної форми та жорсткості, а раніше — і пташині пера. Окрему категорію становили перові ручки, в яких перо було частиною самої ручки. Чорнило також мало значення: воно мало добре лягати на папір, не розтікатися і залишати чіткий слід. Особливе місце чорнильниця посідала у школі. Учні писали нею вправи, диктанти й контрольні роботи, вчилися правильно тримати ручку та виводити літери.
Почерк вимагав акуратності, а пляма на зошиті могла надовго залишитися нагадуванням про поспіх чи необережний рух. Саме тому навичка красивого й розбірливого письма була важливою частиною шкільного навчання. Так писали школярі в класах, службовці за робочими столами, вчителі, писарі та звичайні люди, які складали листи своїм рідним. Чорнильниця була звичною частиною письмового столу, а перо — таким самим необхідним інструментом, як сьогодні кулькова ручка, або маркер. Зелене скло надає цьому невеликому предмету особливого вигляду. Але його музейна цінність не лише в матеріалі чи формі.
«Перед нами — маленький свідок великої зміни у повсякденному житті, коли слово на папері народжувалося повільно: крапля чорнила, дотик пера — і на папір лягав рядок за рядком. Минуло майже століття. Змінилися школи, робочі столи, способи спілкування і самі інструменти письма. А ця чорнильниця залишилася. Тепер вона вже не служить для чорнила. Вона зберігає пам’ять про тих, хто колись брав до рук перо, нахилявся над аркушем і залишав на папері слова своєї епохи», — резюмували у Музеї пропаганди.
