М’ясокомбінат подав чоловіка на бронювання через Дію, але його затримали й мобілізували: чому суд не скасував призов
Тернопільський окружний адміністративний суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи розглянув адміністративний позов військовослужбовця до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та військової частини.
Позивач просив визнати протиправним і скасувати наказ №58 у частині його призову на військову службу під час мобілізації, скасувати наказ командира військової частини про зарахування до списків особового складу та зобов’язати військову частину виключити його з цих списків.
Суть справи
До призову на військову службу позивач перебував у трудових відносинах із ТОВ «М’ясокомбінат Тернопільський». За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, у різні періоди він уже перебував на спеціальному військовому обліку та користувався відстрочкою від призову у зв’язку з бронюванням. Останній із установлених судом періодів такого бронювання тривав з 19 березня 2025 року до 25 лютого 2026 року.
24 лютого 2026 року ТОВ «М’ясокомбінат Тернопільський» сформувало через портал «Дія» заяву №20260224-2007276 про бронювання працівників. До списку було включено 35 військовозобов’язаних, серед яких був і позивач. Як встановив суд, заява містила відомості про 104 військовозобов’язаних працівників підприємства, 50-відсотковий ліміт бронювання та можливість забронювати 52 особи. Також у заяві було підтверджено, що заробітна плата заброньованих працівників становитиме не менше 21 тис. грн. Водночас представник позивача не надав суду відомостей про конкретний час підписання цієї заяви керівником підприємства шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.
За результатами опрацювання заяви частину працівників підприємства було заброньовано до 20 лютого 2027 року. Позивача до числа заброньованих не включили. У результаті бронювання щодо нього було зазначено: «особа не підлягає бронюванню». У самому повідомленні пояснювалося, що до таких осіб належать, зокрема, особи, виключені з військового обліку, ті, які не перебувають на військовому обліку, або зняті з нього.
27 лютого 2026 року о 09:16 працівник поліції доставив чоловіка до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Того ж дня він пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби. Довідку військово-лікарської комісії було підписано членами та головою комісії 27 лютого у проміжку з 11:00 до 11:20.
Наказом начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27 лютого 2026 року №58 чоловіка призвали на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зняли з військового обліку та направили для подальшого проходження служби до військової частини. Наступного дня наказом командира військової частини від 28 лютого 2026 року №62 його зарахували до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Не погодившись із призовом та подальшим зарахуванням до особового складу військової частини, чоловік звернувся до адміністративного суду.
Позиція позивача
Представник позивача наполягав, що чоловіка було призвано в період проходження процедури його бронювання роботодавцем. На його думку, обставини, пов’язані зі зміною військово-облікових відомостей позивача, перешкодили завершенню бронювання.
Зокрема, сторона позивача посилалася на те, що відповідно до військово-облікового документа, сформованого 18 вересня 2025 року, чоловік перебував на військовому обліку, однак надалі його військово-облікові дані були змінені з незрозумілих для позивача причин. Адвокат направив відповідний запит до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, проте у відповідь отримав копію наказу про мобілізацію та копію довідки військово-лікарської комісії.
Позивач виходив із того, що відповідно до Порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року №76, процедура бронювання передбачає строк для перевірки даних військовозобов’язаного. Представник чоловіка пов’язував неможливість завершення бронювання з втручанням у його військово-облікові дані в реєстрі «Оберіг» та вважав, що саме це призвело до видання наказу про призов.
На переконання позивача, належним способом захисту було скасування наказу про призов та наказу про зарахування до списків особового складу військової частини з подальшим виключенням чоловіка зі списків особового складу.
Позиція ТЦК
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки проти позову заперечував. Відповідач посилався на відомості реєстру «Оберіг», згідно з якими позивач з 19 березня 2025 року до 25 лютого 2026 року перебував на спеціальному військовому обліку та мав відстрочку у зв’язку з бронюванням. Отже, станом на 27 лютого 2026 року попередня відстрочка вже не діяла.
За позицією відповідача, на момент призову чоловік перебував у картотеці вільних залишків та підлягав призову під час мобілізації. Територіальний центр також зазначав, що не уповноважений приймати рішення про зарахування працівників критично важливих підприємств на спеціальний військовий облік або анулювати відстрочку, надану в межах процедури бронювання.
27 лютого чоловіка було доставлено екіпажем поліції як особу, яка не мала відстрочки та підлягала призову. Того ж дня його взяли на військовий облік, направили на військово-лікарську комісію, визнали придатним до військової служби, після чого наказом №58 призвали під час мобілізації та направили до військової частини.
Позиція військової частини
Військова частина також заперечувала проти задоволення позову. Вона зазначала, що наказ командира про зарахування чоловіка до списків особового складу не був первинним актом призову, а лише оформлював наслідки вже здійсненого територіальним центром комплектування та соціальної підтримки призову та прибуття військовослужбовця до частини.
Військова частина наголошувала, що зарахування військовослужбовців до її списків здійснюється не на власний розсуд, а на підставі відповідних документів та поіменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Саме на підставі такого поіменного списку наказом командира від 28 лютого 2026 року №62 позивача було зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Також відповідач зазначав, що військова частина не здійснювала щодо позивача мобілізаційних заходів. Окремо військова частина посилалася на відсутність передбачених законодавством підстав для звільнення чоловіка з військової служби під час воєнного стану та на те, що він не звертався до командування з рапортом і документами про звільнення з військової служби з визначених законом підстав.
Висновки суду у справі № 500/2909/26
Вирішуючи спір, суд виходив із того, що відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову під час мобілізації військовозобов’язані, які заброньовані в установленому Кабінетом Міністрів України порядку та перебувають на спеціальному військовому обліку. Сам факт роботи на підприємстві, працівники якого можуть підлягати бронюванню, не був ототожнений судом із уже оформленим бронюванням та чинною відстрочкою.
Суд докладно проаналізував процедуру бронювання, встановлену Порядком №76. За пунктом 29 цього Порядку переведення військовозобов’язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки здійснюється автоматично протягом 72 годин з моменту формування списку за умови, що особа перебуває на військовому обліку, перебуває у трудових відносинах із відповідним підприємством, своєчасно уточнила персональні дані та не перебуває у розшуку. Відомості про надану відстрочку від призову у зв’язку з бронюванням відображаються у військово-обліковому документі в електронній формі.
Суд встановив, що документи з порталу «Дія», на які посилався позивач, підтверджували початок процедури його бронювання, а не факт завершення цієї процедури та набуття ним статусу заброньованого військовозобов’язаного. Заяву підприємства було сформовано 24 лютого 2026 року. Водночас конкретного часу її підписання керівником підприємства матеріали, надані стороною позивача, не містили.
Суд зазначив, що якщо виходити з початку процедури бронювання 24 лютого 2026 року, передбачені Порядком №76 72 години спливали 27 лютого 2026 року. При цьому ані Порядок №76, ані Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560, не містять норми, за якою військовозобов’язаний не підлягає мобілізації протягом самої процедури бронювання.
Саме в цей період, до завершення процедури бронювання, чоловіка було доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, він пройшов військово-лікарську комісію, після чого щодо нього було видано наказ про призов. Надалі його зняли з обліку військовозобов’язаних та з 28 лютого 2026 року зарахували до списків особового складу військової частини.
Таким чином, визначальним для вирішення спору стало те, що на час здійснення мобілізаційних заходів щодо позивача процедура нового бронювання ще не була завершена, а попередня відстрочка у зв’язку з бронюванням діяла до 25 лютого 2026 року. Подання роботодавцем працівника до списку на бронювання саме по собі суд не визнав обставиною, яка унеможливлювала його призов під час проходження процедури бронювання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
