На фронті загинув захисник Олександр Тищенко з Великописарівщини

Великописарівська селищна рада сповіщає про загибель Захисника України — Тищенка Олександра Миколайовича, позивний «Тиша», 4 липня 1978 р.н.

Довгий час Олександр Миколайович вважався зниклим безвісти. Рідні жили між надією та відчаєм, чекали на звістку, молилися, вірили, що одного дня двері відчиняться і він повернеться додому… Що ще буде можливість обійняти, почути рідний голос, сказати найважливіші слова.

Та, на жаль, результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше — Олександр загинув.

Цю звістку неможливо прийняти без сліз. За нею — невимовний біль родини, зруйновані мрії, нездійснені плани й порожнеча, яку вже ніхто не зможе заповнити. Особливо боляче усвідомлювати, що на свого Захисника вдома чекали найдорожчі люди — дружина та маленький всесвіт його життя, донечка Софія.

Він більше не переступить поріг рідного дому, не обійме дружину, не пригорне до себе донечку, не почує її голосу й не побачить, як вона дорослішає… Їй доведеться вчитися жити з тугою за татом, якого так хочеться обійняти, взяти за руку й розповісти йому про все на світі. А дружині — нести крізь життя біль втрати найдорожчої людини, з якою, напевно, ще стільки всього хотілося пережити разом…

Найважче — це чекати, сподіватися, вірити, а потім почути підтвердження того, чого серце боялося найбільше. Немає слів, здатних втамувати такий біль. Немає слів, які повернуть чоловіка, тата, рідну людину. Є лише сльози, пам’ять і безмежна вдячність за його жертовність.

Олександр Миколайович віддав своє життя за Україну, за її свободу, за мирне майбутнє, за право наших дітей жити під українським небом. Його шлях обірвався, але його ім’я назавжди залишиться в пам’яті громади та в історії боротьби українського народу за свою незалежність.

Дорога родино, прийміть найщиріші співчуття. Розділяємо з вами невимовний біль цієї непоправної втрати. Нехай любов до Олександра, світлі спогади про нього та підтримка небайдужих людей допомагають знаходити сили жити далі. Нехай донечка Софія завжди знає, що її тато — Герой, який любив її та свою Батьківщину.

Вічна пам’ять і слава Захиснику України — Тищенку Олександру Миколайовичу, позивний «Тиша».

Герої не вмирають. Вони назавжди залишаються в наших серцях.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!