$ 44.93USD
€ 49.28EUR


На фронті загинув захисник з Роменщини Руслан Салогуб

На фронті загинув захисник з Роменщини Руслан Салогуб

Хмелівська громада схиляє голови у скорботі за нашим Героєм - Салогубом Русланом Сергійовичем…

У Хмелівській сільраді з глибоким болем та нестерпним сумом повідомили про непоправну втрату — смерть нашого земляка, молодшого сержанта Салогуба Руслана Сергійовича, командира танка 3 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону військової частини А 7400.

Руслан народився 17.12.1992 року в місті Ромни в молодій сім'ї Валентини та Сергія. Згодом родина переїхала до села Пшінчине, де минули його дитячі та юні роки, де у 1998 році народилася його молодша сестра Євгенія. Салогуб Руслан навчався у Басівській загальноосвітній школі, мав багато друзів, запам'ятався вчителям та однокласникам як щирий, відкритий і надійний товариш. З дитинства вирізнявся великим серцем — якщо бачив безпритульну тварину, завжди приносив її додому, ніколи не залишаючи в біді. З юних років Руслан працював, і ніколи не цурався роботи.

Після закінчення школи у 2009 році вступив до Роменського ВПУ там здобув професію електрогазозварювальника. 2015 року Руслан пішов працювати на завод Кобзаренка, де був спеціалістом високого рівня та користувався заслуженою повагою й авторитетом серед колег. Окрім цього, він був чудовим батьком і сім’янином, який щиро любив дітей — і своїх, і чужих.

В грудні 2023 року Руслан ухвалив свідоме та мужнє рішення добровільно вступити до лав Збройних Сил України.

Він захищав Батьківщину на рідній Сумщині, а також брав участь у запеклих боях на Курщині, де отримав середньо-тяжке поранення та був відзначений почесною нагородою «За оборону України». Після відновлення знову повернувся в стрій, а згодом вирушив у зону активних бойових дій на Запорізький напрямок.

Був дуже відповідальним солдатом, мав повагу і довіру командування за що отримав підвищення до командира танка та військового звання молодшого сержанта. Руслан брав участь у найзапекліших боях і завжди виконував завдання на 100%. За декілька днів до того, як його не стало, попри вкрай складну бойову обстановку та запеклий бій, Руслан проявив мужність і професіоналізм: незважаючи на ворожі атаки, виконав завдання, повернувшись із екіпажем неушкодженим. За це командування представило його до нагороди — ордена «За мужність» ІІІ ступеня, проте отримати її Герой, на жаль, не встиг.

27 жовтня 2026 року, виконуючи бойове завдання, отримав тяжке поранення, не сумісне з життям. На ранок 28 жовтня помер у госпіталі.

У нього залишилися батьки Валентина та Сергій, вдова Галина, та дітки від попереднього шлюбу Вікторія 11 років, Станіслав 9 років і Богдан 8 років, а ще сестра Євгенія, та бабуся Лідія Петрівна.

Висловлюємо щирі й найглибші співчуття рідним і близьким Руслана. Низько схиляємо голови у скорботі. Вічна пам’ять і шана нашому Захиснику! Герої не вмирають!

Про дату та час прощання і поховання Героя буде повідомлено додатково.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!