Громада об’єдналася у спільному болі, щоб віддати останню шану воїну, який боровся за свободу та незалежність нашої держави.

Попрощатися з Героєм прийшли рідні та близькі, побратими, друзі, представники органів місцевого самоврядування та жителі громади. Тиша, зламані голоси та сльози на очах супроводжували кожну мить прощання.

Під час церемонії звучали слова вдячності й скорботи, згадували життєвий шлях Володимира, його людяність, щирість, силу характеру та незламну позицію. Він був з тих, хто не шукав виправдань і не ховався за спинами інших — коли країна покликала, він став на її захист.

Прощання стало болісним нагадуванням про високу ціну, яку Україна платить за право бути вільною. Кожен присутній усвідомлював: разом із Володимиром громада втратила не лише воїна, а й сина, друга, людину з мріями та планами, яким не судилося здійснитися.

Глухівська громада у скорботі схилила голови перед пам’яттю свого земляка. Світлий образ Володимира Горового назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав, і тих, хто сьогодні прийшов подякувати.

Володимир Володимирович народився 9 лютого 1983 року в селі Соснівка Глухівського району (нині Шалигинська громада). Навчався у школі, змалечку вирізнявся загостреним почуттям справедливості, чесністю та прямотою характеру.

Після закінчення 10 класів вступив до Глухівського національного педагогічного університету імені О. Довженка. Володимир дуже любив спорт, займався у ФСК «Гармонія», брав участь у змаганнях з армрестлінгу та неодноразово здобував призові місця у місті Суми.

Захоплювався комп’ютерною технікою, ремонтом, був справжнім майстром своєї справи. Після завершення навчання поїхав до міста Київ, де відкрив власні торгові точки з продажу та ремонту комп’ютерної техніки. З часом повернувся до рідної домівки, до родини, яка проживала в місті Глухові.

Володимир мріяв допомагати людям — хотів стати масажистом. Пройшов курси масажиста та планував відкрити власну справу в місті Глухові. Це рішення він прийняв за 15 днів до початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Та доля розпорядилася інакше.

На початку війни він твердо сказав рідним: «Я піду захищати Україну».

Справедливий, чесний, незламний — з тих людей, які не вагаються і не відступають. Захисник навчався на парамедика, згодом опановував керування дронами.

Він постійно перебував на Донеччині. Щоранку писав мамі: «Доброго ранку, мамо…»

У вересні 2023 року вперше приїхав у відпустку до міста Глухова і з захопленням говорив: «Я ніколи раніше не думав, що Глухів такий красивий».

Володимир мріяв про родину, дітей, будував плани на майбутнє, вірив, що все ще попереду.

19 жовтня 2023 року, пізно ввечері, написав матері, що готується наступ і що вони триматимуться до кінця.

Наступного дня його життя Героя обірвалося…

Світла пам’ять і вічна слава Герою…

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!