У третю річницю визволення Чернігівщини від російських загарбників на місці так званої позиції «Клєвер» відкрили пам’ятний знак на честь загиблих військовослужбовців обласного ТЦК та СП, які разом з іншими побратимами 38 днів тримали оборону під обстрілами з артилерії, танків і літаків. Їхнім завданням було не пропустити російську армію до Чернігова та блокувати росіянам доступ до дороги на Київ.
На початку великої війни особовий склад ТЦК та СП Чернігівщини нарівні з воїнами бойових бригад брав безпосередню участь у відбитті наступу ворожих військ та обороні міста-героя Чернігова. Вони стояли на визначених командуванням рубежах, стримуючи ворога – дехто з них, на жаль, ціною власного життя. Всі вони до останнього подиху давали гідну відсіч окупанту!
Легендарна позиція «Клєвер», розташована в лісосмузі поблизу сіл Трисвятська Слобода та Киїнка, була однією з найгарячіших точок під час оборони Чернігова. Звідси до Чернігова менше чотирьох кілометрів, і саме там сходяться чотири дороги, які ведуть до міста. Поруч із лісосмугою – транспортна розв’язка міжнародної автомобільної дороги, що раніше сполучала Україну, росію та Білорусь, а також об'їзна дорога Чернігова у напрямку Києва. Її російським військовим конче необхідно було взяти, щоб мати змогу зайти в місто. Проте за півтора місяці російській орді так і не вдалося перемогти наших «спартанців», які тримали цей блокпост.
Сергій Давиденко
Під постійними обстрілами понад місяць військовослужбовці роти охорони Чернігівського ТЦК та СП тримали оборону під професійним керівництвом легендарного бойового офіцера Сергія Давиденка. Під час оборони міста він був командиром роти охорони Чернігівського ТЦК та СП.
«25 лютого ми направилися до ОК «Північ», де начальник штабу першої танкової бригади дав бойовий наказ: зайняти позицію на розвилці «Клєвер». Це в’їзд в місто з чотирьох боків з Ріпкинського напрямку, і на Киїнському напрямку стояла рота з першої танкової. Задача – не підпустити колону ворога до Чернігова, – розповідав у травні 2022 року в інтерв’ю для книги «Чернігів у вогні» Сергій Давиденко. – Ми пару днів собі тільки вогневу позицію готували, спали увесь цей час під відкритим небом – тому і були відморожені руки і ноги у особового складу. А потім спали в бліндажах. Нас обстрілювали 35 днів майже безперестану. І це не те, що одна міна прилетіла – це, наприклад, відпрацював або «Град», пакет 40 ракет пустив, або танчик виїхав, випустив свій БК-28. Ми пережили чотири авіанальоти. І навіть після тих всіх обстрілів, які тут відбувалися, ми не відходили.
Хоча противник мав перевагу в техніці, велику перевагу у зброї, але їх зупинив наш «Клєвер», мої 30-40 спартанців з трьома гранатометами і автоматами в руках. Ворог боявся йти з нами у бій один на один. Було три спроби, вони по нас працювали дальнім і важким озброєнням. Вночі піхоту якусь присилали тільки перевірити, чи стоїмо ми, чи ні. А ми постійно давали цим групам гідну відсіч і показували, що не віддамо своєї землі і не покинемо своєї позиції. Хоча в нас вона була надскладна з точки зору військової оборони, але я знав, що втримаю цю позицію. І ми вистояли, як ті самі спартанці з Фермопільського проходу. Відтоді це дало ідею для створення такого шеврону. У кожного свій номер, у мене ось 10 номер, тому що в нас дев'ять загиблих, а після загиблих ось я 10-тий».
Знак освятив головний капелан ОК «Північ» отець Антоній
Загалом в обороні міста на позиції «Клєвер» брали участь 60 військових. Тримали її 38 днів. І за цей час тут загинули дев’ятеро оборонців, імена яких увіковічити на пам’ятному знаку.
«На цьому пам’ятному знаку викарбувані імена наших побратимів – Героїв, які загинули в бою з ворогом, обороняючи Чернігів і не допустивши прориву окупантів до столиці нашої держави. Ці імена назавжди залишаться в памʼяті та серцях наших військовослужбовців. Я пишаюся тим, що очолюю такий потужний колектив – військових, які у вирішальний момент не відступили, а стали на захист Батьківщини» – звернувся до присутніх на відкритті начальник Чернігівського обласного ТЦК та СП полковник Олександр Шибирин.
Марія Пучинець