На Поліссі заховався ліс, де серед вікових дубів блукають зубри (фото)

Серед лісів Полісся є місця, де природа ніби зберегла власну капсулу часу. Тут ростуть дерева, які бачили не одне покоління людей, а під їхніми кронами ховаються рідкісні рослини, частина з яких занесена до Червоної книги України. Одне з таких місць – Суський ботанічний заказник.

Про це розповіли у фейсбуці Волинської фундації.

Ця природоохоронна територія загальнодержавного значення розташована на території Суського лісництва Клеванського держлісгоспу. Її площа становить 298 гектарів. Заказник створили у 1984 році, аби зберегти характерний для Полісся дубово-сосновий лісовий масив.

Суський заказник

Ліс, якому сотні років

Головна особливість Суського заказника – його старовіковий ліс. Тут ростуть сосни та дуби, а деяким дубам, за описами природоохоронної території, близько 250 років.

Уявити цей вік допомагає проста деталь: такі дерева могли прорости задовго до появи багатьох сучасних населених пунктів, доріг та звичних нам технологій. Увесь цей час вони залишалися частиною поліського ландшафту.

У підліску росте ліщина, а серед трав можна побачити чорницю, конвалію та перлівку. Саме поєднання дуба і сосни з характерним підліском робить цей ліс типовим представником природи Волинського Полісся.

Перлівка поникла (Melica nutans)

Серед дерев ховаються червонокнижні рослини

Справжня цінність заказника – не лише його дерева. На окремих ділянках зростають рідкісні види рослин, занесені до Червоної книги України.

Серед них – зозулині черевички справжні, одна з найвідоміших і найефектніших дикорослих орхідей України. Її незвичайна квітка нагадує маленький черевичок, звідси й народна назва.

Також у заказнику зафіксовані півники сибірські, лілія лісова, коручки та вовчі ягоди пахучі. Серед цінних рослин згадується і наперстянка великоквіткова – рослина, відома своїми лікарськими властивостями.

Півники сибірські (Iris sibirica L.)

Вовчі ягоди пахучі (Daphne cneorum L.)

Зозулені черевички (Cypripedium calceolus L.)

До речі, зозулині черевички – це не просто «красива червонокнижна квітка». Це представник родини орхідних, а його існування тісно пов'язане з особливостями лісової екосистеми. Такі рослини особливо чутливі до змін середовища, тому збереження старих лісів має для них принципове значення.

У заказник заходять зубри

Є у Суського заказника і ще один особливий мешканець – зубр.

Ці величезні тварини можуть заходити сюди із сусідніх мисливських угідь. Побачити зубра в лісі – подія, яку складно забути: доросла тварина може важити кілька сотень кілограмів і при цьому пересуватися лісом напрочуд тихо.

Зубр

Зубр є рідкісним видом і занесений до Червоної книги України. На Рівненщині та Волині збереження його популяції є одним із важливих природоохоронних завдань. В області існують окремі території, створені саме для охорони зубра та його кормової й захисної бази.

Тому присутність цих тварин у Суському лісі – ще одне свідчення того, що тут збереглися умови для існування великої дикої фауни.

Чому старі ліси такі важливі

Старовіковий ліс – це значно більше, ніж просто багато великих дерев.

У ньому формується складна екосистема: старі дерева, молодий підріст, чагарники, трави, гриби, комахи, птахи та ссавці існують у постійному взаємозв'язку. Дупла старих дерев можуть ставати місцями для гніздування птахів, відмерла деревина створює середовище для численних організмів, а лісова підстилка бере участь у природному кругообігу речовин.

Саме тому природоохоронний статус таких територій має особливе значення.

На заповідних територіях забороняється діяльність, яка може порушувати природні процеси та знищувати рідкісні види. Зокрема, для охоронюваних лісових масивів передбачаються обмеження щодо рубок, пошкодження рослинності та збору рідкісних і лікарських рослин.

Поліський ліс, який варто побачити

Суський заказник – це місце, де в одному лісі поєдналися одразу кілька природних скарбів: вікові дуби, соснові насадження, рідкісні орхідеї та інші червонокнижні рослини, а іноді – й величезні зубри.

Його цінність не в окремому дереві чи квітці, а в цілісній екосистемі, яка збереглася на площі майже 300 гектарів.

І, можливо, саме тому прогулянка таким лісом – це не просто похід за грибами чи ягодами. Це можливість побачити шматочок того Полісся, яке існувало задовго до нас і яке важливо залишити живим для тих, хто прийде після нас.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Источник: Конкурент