Дмитро Давидюк проживав у селі Бутейки Сарненської громади.
З дитинства мріяв стати військовим. Закінчив Львівську академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У 2021 році розпочав службу молодшим лейтенантом у місті Біла Церква. Повномасштабна війна застала його у місті Вишгород, де він боронив Київщину, а згодом - Донецьку область. Дмитро був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України». У 24 роки мав звання майора. Служив на посаді заступника командира мотопіхотного батальйону з артилерії 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
На жаль, 27 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині майор Дмитро Давидюк загинув внаслідок атаки ворожих FPV-дронів. Тривалий час захисник вважався зниклим безвісти, оскільки територія перебувала під окупацією. Лише у квітні 2025 року його загибель була офіційно підтверджена за результатами ДНК-експертизи.
У Дмитра залишилися батьки, брати й сестри. Йому назавжди — 24. Поховали воїна 22 квітня у рідному селі Бутейки.
Володимир Корень народився 1990 року в місті Луцьк.
Проживав у Сарнах, навчався у місцевому колегіумі імені Тараса Шевченка. У 2013 році здобув ступінь магістра в Національному університеті біоресурсів і природокористування України. З вересня 2014 року навчався в аспірантурі на кафедрі лісівництва та працював у Регіональному Східноєвропейському Центрі моніторингу пожеж. З 2013 по 2018 рік брав участь у міжнародних тренінгах і став автором понад 20 наукових та науково-методичних праць.
У травні 2024 року Володимир Корень призвався до 155-ї бригади, де служив оператором чергової частини в місті Покровськ.
На жаль, у 34 роки він відійшов у вічність. Поховали Володимира 22 квітня на кладовищі села Кураш Дубровицької громади.
Петро Кушнір — родом із Клесова, де минули його дитячі роки.
Виконував бойові завдання в Сумській області. На жаль, 18 квітня 2025 року старший солдат загинув під час виконання бойового завдання.
У Петра залишилися дружина, син, донька та онуки. 21 квітня 2025 року з ним попрощалися у рідному Клесові.
Жителі Вербської громади в останню земну дорогу провели Юрія Бусецького.
Чоловік народився 17 березня 1990 року, проживав у Вербській громаді.
Воїн мужньо захищав свободу та незалежність України, був молодшим сержантом. Юрій Бусецький загинув 15 квітня 2025 року на Запоріжжі. Поховали воїна у селі Верба.
Вічна слава Воїнам! Щирі співчуття рідним та близьким полеглих Захисників!