Кулик Володимир Миколайович народився 24 жовтня 1987 року в смт Вороніж у багатодітній родині, де зростав разом із двома сестричками. Рано зазнавши великої втрати — у 8 років залишився без мами — він змалку став опорою для батька та турботливим старшим братом для сестер.

Навчався у Воронізькій ЗОШ №1, після 9 класу вступив до політехнічного технікуму Конотопського інституту Сумського державного університету за спеціальністю «Обробка матеріалів на верстатах і автоматичних ліній» і здобув кваліфікацію техніка-технолога.  Згодом на базі Сумського державного університету отримав вищу освіту за напрямом «Машинобудування» та здобув кваліфікацію бакалавра машинобудування за фаховим спрямуванням «Обладнання хімічних виробництв і підприємств будівельних матеріалів (технічний фахівець-механік)». У 2008 році проходив строкову службу у військах протиповітряної оборони.

Працював на підприємстві «Бель Шостка Україна». У коханні створив сім’ю, де народилася донечка Анастасія, яка була для нього найбільшою гордістю та сенсом життя.

Володимир був людиною відкритої душі: щирий, добрий, справедливий, завжди готовий прийти на допомогу. Любив життя у всіх його проявах — захоплювався сільським господарством, риболовлею, ремонтом техніки, спортом. Був активним, товариським, душею компанії. Для рідних — найкращий син, брат, чоловік і батько.

З початком війни не залишився осторонь — ще у 2015 році долучився до захисту України, а у 2022 році, під час повномасштабного вторгнення, добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив на посаді обслуги зенітно-ракетно-артилерійської батареї, мав звання солдата.

Воював на найгарячіших напрямках — Донецькому, Бахмутському, Авдіївському, Харківському, Чернігівському. Фронтовий позивний побратими надали «Коріш» — бо був тією людиною, на яку завжди можна було покластися.  Він підтримував бойовий дух, ділився теплом і навіть на фронті знаходив можливість порадувати інших своїми кулінарними стравами.

За віддану службу був відзначений низкою нагород: орденами «За хоробрість» III та II ступенів,  медаллю "За участь в боях "Бахмутський рубіж", нагрудним знаком «Христа Спасителя», подякою народного депутата України, Почесною грамотою Сумської обласної ради.

Володимир мріяв про просте й найцінніше — мир, подорожі, довге та щасливе життя поруч із родиною. Він планував довгоочікувану зустріч із донькою… але не судилося.

19 березня 2026 року під час виконання бойового завдання захисник отримав поранення, наступного дня Володимир Кулик помер у військовому госпіталі, повідомили в мерії Шостки.

Він віддав своє життя за Україну, за наше майбутнє, за мирне небо…

Світла пам’ять Герою!

Вічна шана і вдячність!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!