На українців нападають не лише поляки: у Києві дівчину побив пенсіонер (ФОТО)
«Вдарив кулаком просто на зупинці»
Журналіст Олександр Швець заявив про напад на доньку в центрі Києва. Це сталося посеред дня на зупинці громадського транспорту в центрі Києва. Про інцидент він розповів на своїй сторінці у Facebook, заявивши, що після виклику поліція на місце так і не прибула.
За словами Швеця, напад стався кілька днів тому на бульварі Лесі Українки неподалік бізнес-центру «Парус». Донька журналіста після роботи чекала автобус №118.
Як стверджує автор допису, на зупинці перебував літній чоловік, якого місцеві нібито давно знають через агресивну поведінку. За словами Швеця, чоловік без причини штовхнув його доньку в спину.
Дівчина дістала з сумки балончик із лаком для волосся, після чого, як зазначає журналіст, нападник вибив його з рук і вдарив її кулаком в обличчя.
Свідками події стали інші люди, які чекали транспорт. За словами Швеця, кілька жінок зробили нападнику зауваження, а один із чоловіків сфотографував його зі спини та залишив потерпілій свої контакти, погодившись свідчити у поліції.
Журналіст також розповів, що після виклику на лінію 102 оператор повідомив про направлення патруля.
Однак приблизно через 20 хвилин, за його словами, потерпілій зателефонували вдруге та повідомили, що патрульні не приїдуть, але нападника нібито знайдуть.
Після цього, стверджує Швець, із родиною більше ніхто не зв'язувався.
Зокрема, у дописі батька потерпілої йдеться про таке:
- Мою старшу дочку побили. На вулиці. Просто посеред дня. На очах у людей.
Кілька днів тому вона стояла на зупинці громадського транспорту. У самому центрі Києва. На бульварі Лесі Українки, трохи нижче бізнес-центру «Парус».
Поверталася з роботи, як і деякі з тих, кого зустрічала на цій зупинці майже щодня.
Цього разу був серед тих, хто чекав автобус 118-го маршруту, і сивий чоловік років 60.
Його тут знали всі. Він з якимись великими пакетами регулярно ходить до церкви на території Олександрійської міської лікарні, а потім повертається на ту саму зупинку, аби кудись їхати.
А знали його тому, що не було жодного разу, коли б він когось не образив або без причини не чіплявся до беззахисних жінок.
Коли він сильно штовхнув у спину мою дочку, вона, ледве не впавши від несподіванки, відійшла на край зупинки і дістала із сумочки балончик з лаком для волосся. На всякий випадок.
Побачивши це, чоловʼяга різко підскочив до неї і, вибивши балончик, вдарив кулаком в обличчя. Кілька жіночок зробили йому зауваження, а один чоловік навіть хотів зупинити хулігана, але був попереджений дружиною: мовляв, ти ж не знаєш, що у того нападника в голові, а, може, й у кишені.
Втім, коли старий хуліган (назвемо його так) пішов звичною дорогою до церкви, чоловік скинув потерпілій світлину, яку встиг зробити ззаду, і залишив свої координати, підтвердивши готовність свідчити про подію у поліції.
Телефонна розмова з поліцією була напрочуд короткою та чіткою: залишайтеся на місці, патрульні вже виїжджають.
Хвилин через 20 перетелефонували: можете їхати додому, патрульні не приїдуть. Але ми нападника знайдемо. Обовʼязково.
Більше не дзвонили. Очевидно, десь шукають.
На мої недавні пости у Facebook з приводу спроб шахраїв «розвести» за новими - сучасними! - схемами деякі коментатори (у тому числі й поважні колишні генерали міліції) радили неодмінно звернутися до правоохоронців, аби навіть спроба здійснити злочин була розкрита і покарана.
А я у відповідь намагався пояснити, що не хочу цього робити, бо у правоохоронців і без того вистачає оперативних завдань, повʼязаних з розкриттям конкретних правопорушень, які вже мали місце.
На жаль, я виявився правим. У правоохоронців так багато нагальних справ, що виїжджати на виклик потерпілої, яку в центрі столиці побив якийсь негідник, часу у них не вистачає.
Тут слід зауважити, що безкарність породжує свавілля. І коли наступного разу той самий хуліган вчинить насильство вже над якоюсь родичкою байдужого (або «дуже зайнятого») поліцейського, їм варто буде згадати, з чого все почалося.
Наразі всім нам важко переживати страхи та негаразди воєнного часу. І поліцейським, і простим людям. Хоча, звичайно, найважче доводиться тим, хто зі зброєю в руках щодня, щогодини, щомиті боронить нас від жорстокої агресії фашистської Федерації. І ми маємо дякувати нашим мужнім захисникам за те, що вони стримують цю страшну ворожу навалу вже пʼятий рік поспіль.
Але ж навіть у цей час ніхто не відміняв законів про захист цивільного населення у мирних містах. І у столиці України в тому числі…
Радіо Трек: НОВИНИ