На Волині попрощалися із військовим Дмитром Новосадом

Більше, ніж півтора року очікувань і надії і, на жаль, страшна звістка про загибель Захисника України Дмитра Анатолійовича Новосада, жителя села Дроздні, прийшла цими днями до його рідних і сколихнула всю Колодяжненську громаду.

Військовий вважався зниклим безвісти з часу виконання завдання на Курському напрямку – від 15 вересня 2024 року: на жаль, як виявилося, саме цього дня російський ворог відібрав його молоде життя...

20 квітня воїн повернувся додому востаннє, «на щиті», пишуть у Колодяжненській громаді. Яскраві весняні квіти встеляли його шлях. Багато смутку і гірких сліз, адже кожен би волів, аби ці квіти були призначені на весілля чи день народження... Та російський ворог щоденно робить так, аби в нас було все менше причин для радості, а більше – для горя і страждань.

Усі, хто знав Дмитра, памʼятають його спокійним, життєлюбним, відкритим, веселим, дружнім до людей. Народився 9 січня 1991 року у Дрозднях, тут і зростав, закінчив місцеву школу. Потому навчався за спеціальністю «Інформатика» у Рівненському гуманітарному університеті.

Працював у різних місцях, а найдовше у Ковелі на підприємстві «Металгруп» машиністом крана.

Коли отримав повістку у квітні 2024, з гідністю прийняв цей виклик у своєму житті і став на захист України. Служив у складі 132-ого окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ Збройних Сил України і виконував бойові завдання на складних і небезпечних напрямках.

На превеликий жаль, життя гранатометника-розвідника розвідувальної роти ВЧ А2298 ВЧ А4878, солдата Дмитра Новосада обірвалося 15 вересня 2024 року під час вогневого контакту з противником в районі населеного пункту Ветрено Кореневського району Курської області.

– Щоразу підбирати слова все тяжче і тяжче, адже що далі – тим більше вбитих горем сімей, у яких війна відбирає найдорожче – життя їхніх рідних, – мовив сільський голова Віталій Кашик під час прощання біля рідної оселі Дмитра Новосада. – Дмитро залишався вірним військовій присязі та українському народу до останнього подиху... Ми усі маємо памʼятати про це. Він – Герой для нас, а для своєї великої і дружньої родини – ще більше: адже рана від утрати сина, онука, брата, дядька, племінника не загоїться ніколи... Дмитро Новосад мав кохану дівчину, та, на жаль, так і не встиг створити своєї сімʼї...

Насамкінець сільський голова виcловив щиросердні співчуття рідним і близьким Захисника – матері Людмилі Володимирівні, батьку Анатолію Івановичу, сестрі Юлії, дідусеві Володимиру Федоровичу, бабусі Надії Сергіївні, коханій дівчині Тетяні, усім, хто знав і любив Дмитра Новосада.

Захисник знайшов вічний спочинок на малій Батьківщині, у Дрозднях. Поховали Дмитра з дотриманням релігійних та військових почестей.

Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття рідним Захисника. Вічна пам’ять і слава!