Йому лише 24, а він вже на власному досвіді знає, що таке російський полон. Мова про Олександра Гульчука. Хлопець родом з Острога, із 2022 року він стояв на обороні Маріуполя. Звідти і потрапив у полон до росіян. За три роки неволі Олександр пережив чимало, утім вистояв та найголовніше - повернувся додому.
Так у Острозі 31 травня цього року зустрічали звільнених з російського полону земляків. Рідні, друзі, небайдужі із українськими прапорами, хлібом та сіллю, ледь стримуючи сльози, обіймають Героїв та дякують їм за захист. Серед звільнених і Олександр Гульчук. Хлопець родом із Острога, там народився та вчився. У 18 років підписав контракт і пішов на службу до 36-ї окремої бригади морської піхоти. Із початком повномасштабного вторгнення захищав Маріуполь.
У нас не було комунікації, у нас не було підвозу БК. Було кілька спроб привезти нам якийсь БК з вертольоту. Один з них якийсь був. Ми мали направлятися до Азовсталі, потім щось пішло не так. Потім дали команду, що ми будемо робити бойовий вихід, спробуватися пробитися до машин. Я міг також їхати, але наші машини розбили, - звільнений з полону Олександр Гульчук
У квітні 2022 Олександр потрапив до ворожого полону. А разом з ним близько тисячі побратимів.
Нас почали розбирати. Тієї ночі лягло, напевно, чоловік 600, плюс-мінус. Ну уявіть, люди, по 50-60 людей із машини, і приход. Нам пощастило, що ми вижили, - звільнений з полону Олександр Гульчук
Олександр розповідає, що їх возили різними областями ворожої країни. Де б українські військові не з’являлися — їх зустрічали не надто привітно. За словами Олександра, це називалося «прийомка».
У нас був автомобіль, з якого ми вилізли. Потім нас перегнали декілька метрів. Забігаєш в локальний сектор.Ми сіли - хто на корточки, кого поставили на розтяжку. І по одному запускали його всередину. Ми вибігали на другий поверх. Поки біжиш, стоять мєнти, спецназьори. І ти, поки біжиш, получаєш, - звільнений з полону Олександр Гульчук
У так званих бараках і утримували українських захисників. Щодня були такі собі обходи, які супроводжувались, щонайменше побиттям. Про належне медичне обслуговування і не йшлося. На щастя, хоча б годували. Згодом українських захисників перевезли в іншу область росії, помістили у штрафний ізолятор. За кожен неправильний крок чи погляд, пригадує Олександр, - покарання. Була і щоденна процедура.
Вибігаєш, получаєш по дорозі, стаєш на коридор, стаєш на розтяжку, підходиш до стінки на звьоздочку десь ноги розбивають. По нирках, куди попадуть. А чим саме? Палками, руками, ногами, чим хотіли тим і били, - звільнений з полону Олександр Гульчук
Через півтора місяця Олександра та ще декількох людей перевели до слідчого ізолятору. Кожен день був схожий на попередній. Ще через пів року полонені були вже в іншій області. Там Олександр пробув два роки. За цей період пережив побиття, допити. Змушували записувати і відео для рідних та українських військових. Текст був заготовлений ворожими наглядачами, а вигляд Олександра на відео навіть змінювали, аби викликати жаль, бо хлопець, на злість росіянам, тримався мужньо.
Мене спочатку допитували, задавали питання. Де я був, де служив,що на війні бачив. Мене повели знімати відоси. Кажуть, у тебе дівчина є, кажу є. Давай відос знімемо. Кажу: обов'язково, отримав декілька доказів, що обов'язково. Говори, що в тебе все добре, "тебе класно, тебя кормят". Ну, коротше, щоб якщо вдруг, не було ніяких претензій, - звільнений з полону Олександр Гульчук
Окрім цього полонених українських військових змушували співати російські пісні, розмовляти винятково цією мовою та читати літературу ворога. Далі на Олександра знову чекав переїзд до іншого місця. Там, розповідає, до них ставилися, на диво, не так жорстоко.
Я був дуже вражений. Тобто ще там були люди адекватні. Він за ці два роки, що я там був, навіть матюком, не сказав, не те щоб вдарити, - звільнений з полону Олександр Гульчук
Але це не відміняло того, що над хлопцями продовжували знущатися. Накінець українських захисників відправили знову до іншої області. Пробувши там декілька місяців, одного дня прийшла звістка - необхідно збиратися. До останнього Олександр не вірив, що їде додому. Хвилювався доти - доки не перетнув кордон України.
Я дуже боявся, що мене може не вказали в списках. Що обмін може зірватися. І потім прийшли почали по списках там виводити Забрали спочатку поранених. Щоб не бігати, просто зайшли в автобус.
Називали фамілію. І потім нас всіх вивели, построїли. І посадили по наших автобусах. Потім ми в'їхали. За кілька кілометрів там була точка, де наші були, - звільнений з полону Олександр Гульчук
Зараз Олександр уже вдома. Розповідає: не зламатися у ворожому полоні допомогла сила волі та самодисципліна. Та без наслідків для здоров'я не обійшлося. Наразі Олександр Гульчук проходить реабілітацію. Попереду, як каже, грандіозні плани. Та найголовніше реалізовувати він їх буде вдома - на своїй рідній українській землі.