«Нарешті ти не підеш на штурм»: як дружина ветерана з Луцька відреагувала на ампутацію (відео)
Як рідні сприймають поранення військового та чи є життя після ампутації – про це говорили консультантка з військової психології Ірина Костюк та ветеран російсько-української війни Євген Сивопляс у новому випуску соціального проєкту «Наші вдома» на телеканалі «Конкурент TV».
Нагадаємо, Євген – боєць ІІІ штурмової бригади, який у лютому 2024 року під Авдіївкою отримав тяжке поранення, після якого лікарі ампутували йому ногу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Не інвалід, не ампутант: як коректно називати військових з травмами та інвалідністю (відео)
На запитання ведучої, як рідні сприйняли його після поранення та ампутації, ветеран розповів, що зустрічі з батьками уникає досі, а дружина цю звістку сприйняла радісно.
«Я уникаю зустрічі з батьками. В мене вже все добре, я вже адаптувався, знайшов свій шлях в житті, повірив в себе, відчуваю задоволення, гарний настрій, але коли зустрічаюсь з батьками, бачу в них трагедію на обличчі, сльози... «Синок, а як ти постарієш, а якщо не буде кому тебе доглядати, а як же ж ти зможеш???»... І ці переживання, ці страхи просто на обличчі видно. Виходить, що моя реальність інша, а взаємодіючи з ними, я бачу їхню реальність і не можу того прийняти. Воно впливає на мій настрій...
Дружина взагалі приїхала... Зробили ампутацію, я лежу в реанімації, вона вдень приїжджає і заходить в палату з посмішкою, що нарешті ця ампутація його зупинить і він вже не піде на штурм і залишиться живий. Тобто для неї це взагалі була позитивна подія. що його життя збережеться. Донька, коли дізналась, дружина казала, що вона перший час плакала, а коли в нас вже відбулась зустріч, то я не бачив на її обличчя якогось там переляку, смутку», – поділився Євген.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Не жаліти, а бути підтримкою», – ветеран з Луцька розповів, чому військові не хочуть жалощів (відео)
Що ж робити, якщо ви зіткнулись з інвалідністю через війну?
1.Найперше, візьміть паузу, побудьте на самоті. Зустріч з інвалідністю майже завжди викликає тяжкий, стресовий стан, людина опиняється у психологічно складній ситуації. Хтось впадає у відчай, хтось плаче, хтось несе біль у собі, хтось стає агресивним та озлобленим, деякі можуть повністю віддалитися від друзів, знайомих, часто й від родичів. Це час болю, який необхідно пережити, час смутку, який має бути вилитий. Тільки переживши горе, людина здатна розглянути ситуацію спокійно, конструктивніше підійти до розв'язання своєї проблеми.
2. Знайдіть підтримку. Особливо важливою є допомога родичів, друзів. Але коли вони дізнаються про інвалідність, то теж відчувають стрес. Хтось починає уникати зустрічей, бо боїться як власних почуттів та емоцій, так і почуттів людини, що отримала інвалідність.
У цьому випадку допомогти подолати складний період може психолог або ті люди, які мають схожу інвалідність і успішно подолали важкий період.
3. Крім того, психологи радять людям з інвалідністю не жаліти себе. Забудьте про позицію «Я – жертва». Не зводьте себе докорами і роздумами «а що б було, якби я не…». У тому, що сталось, і у вашій інвалідності ви не винні! Але треба докласти зусиль і прийняти себе нового. Чому важливе саме прийняття? Бо коли людина бореться із собою та своєю інвалідністю, вона втрачає смак життя. Упускає моменти радості і акцентує на своїх негативних, як їй здається, особливостях.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: