Навіть якщо все майно заповіли одній людині: хто має гарантовану частку у спадщині

Навіть якщо людина склала заповіт і чітко визначила, кому має перейти її майно після смерті, у певних випадках розподіл спадщини може відрізнятися від її волі.

Закон гарантує окремим найбільш уразливим членам сім’ї право на частину спадкового майна незалежно від того, що зазначено в заповіті.

Йдеться про так звану обов’язкову частку: претендувати на неї може лише визначене законом коло осіб, а її розмір залежить від того, яку частку такий спадкоємець отримав би за відсутності заповіту.

Хто має право на обов’язкову частку у спадщині

Заповіт дає людині право самостійно визначити, кому після її смерті перейде майно. Водночас свобода заповіту не є абсолютною. Закон захищає окремих найбільш уразливих членів сім’ї спадкодавця, гарантуючи їм право на обов’язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.

Відповідно до статті 1241 Цивільного кодексу України, право на обов’язкову частку мають:

• малолітні та неповнолітні діти спадкодавця;
• повнолітні непрацездатні діти спадкодавця;
• непрацездатна вдова або непрацездатний вдівець;
• непрацездатні батьки спадкодавця.

Ці особи спадкують незалежно від того, чи зазначені вони у заповіті. Право на обов’язкову частку виникає також тоді, коли спадкоємцю заповідано менше майна, ніж становить належна йому обов’язкова частка.

При цьому коло осіб, які мають таке право, визначається станом на день відкриття спадщини, тобто на день смерті спадкодавця.

Коли повнолітні діти можуть претендувати на обов’язкову частку

Повнолітні діти спадкодавця мають право на обов’язкову частку лише за умови їх непрацездатності.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014 у справі № 1-1/2014 роз’яснив, що до категорії повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, належать повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю I, II або III групи.

Водночас сам факт призначення особі пенсії за вислугу років до досягнення встановленого законом пенсійного віку не завжди свідчить про її непрацездатність у розумінні спадкового законодавства.

Як розраховується обов’язкова частка у спадщині

Відповідно до статті 1241 ЦК України, обов’язкова частка становить половину тієї частки, яку спадкоємець отримав би у разі спадкування за законом.

Наприклад, якщо спадкоємців першої черги троє, за законом кожному з них належало б по 1/3 спадщини. Відповідно, обов’язкова частка такого спадкоємця становитиме 1/6 спадщини.

Під час її розрахунку враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, які могли б спадкувати за відсутності заповіту, а також усе майно, що входить до складу спадщини.

До обов’язкової частки зараховується вартість:

• речей звичайної домашньої обстановки та вжитку;
• заповідального відказу, встановленого на користь спадкоємця;
• інших речей і майнових прав, отриманих ним зі складу спадщини.

Чи можна зменшити розмір обов’язкової частки

Зменшити розмір обов’язкової частки може лише суд. При вирішенні такого питання суд враховує характер відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Верховний Суд зазначав, що підставами для зменшення обов’язкової частки можуть бути, зокрема, тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязні стосунки, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця, та інші істотні обставини.

Водночас особа, яка вимагає зменшити обов’язкову частку, повинна підтвердити відповідні обставини належними та допустимими доказами. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 757/40264/15-ц.

Чи можна повністю позбавити спадкоємця обов’язкової частки

Стаття 1241 ЦК України не передбачає можливості повністю позбавити особу обов’язкової частки у спадщині шляхом її зменшення.

Водночас такий спадкоємець може бути усунений від права на спадкування на загальних підставах, установлених статтею 1224 ЦК України.

Йдеться, зокрема, про випадки умисного протиправного позбавлення життя спадкодавця або ухилення від надання йому допомоги, коли він через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані.

Як реалізувати право на обов’язкову частку

Наявність права на обов’язкову частку не звільняє спадкоємця від необхідності прийняти спадщину в установленому законом порядку.

Загальний строк для прийняття спадщини становить шість місяців із часу її відкриття або з дня державної реєстрації смерті у спеціально визначених законом випадках.

Для оформлення спадкових прав необхідно звернутися до нотаріуса та надати документи, які підтверджують родинні відносини, вік або непрацездатність.

Якщо між спадкоємцями виникає спір щодо складу спадщини, розміру обов’язкової частки або самого права певної особи на її отримання, таке питання вирішується в судовому порядку.

Таким чином, обов’язкова частка у спадщині є законодавчою гарантією майнових прав визначеного кола близьких родичів спадкодавця. Вона діє незалежно від змісту заповіту, однак для її отримання спадкоємець має своєчасно прийняти спадщину та підтвердити наявність передбачених законом підстав.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.