Найактивніші споживачі. Найбагатші 10% людей завдають довкіллю збитків на трильйони доларів щороку

Про це пише видання SciTechDaily.

Такого висновку дійшли дослідники з Оксфордського університету та Лейденського університету.

Науковці оцінили економічні наслідки впливу людей на чотири ключові екологічні системи: зміну клімату, втрату біорізноманіття, забруднення азотом і фосфором, а також використання прісної води. За їхніми підрахунками, лише 10% людей із найвищим рівнем споживання створюють збитки, які можна порівняти або навіть перевищують нинішні світові витрати на боротьбу зі зміною клімату та збереження природи.

У середньому кожна людина з цієї групи завдає шкоди на суму від 2,3 до 7,5 тисячі доларів на рік. У США цей показник найвищий — від 19 до 63 тисяч доларів на людину.

Понад 60% людей із групи найактивніших споживачів живуть у США та країнах Європейського Союзу. У ЄС до цієї категорії належать приблизно 40−45% населення, а у США — більше половини.

Найбільшу частку екологічних збитків, за оцінками дослідників, становить скорочення біорізноманіття — 47−56% від загальної суми. На зміну клімату припадає ще 36−45%.

Автори зазначають, що реальні масштаби можуть бути ще більшими. Аналіз охоплював лише чотири з дев’яти екологічних меж планети та враховував лише особисте споживання. Вплив інвестицій найбагатших людей, який також створює значні викиди, до розрахунків не включали.

Співавтор дослідження Пол Беренс наголосив, що найбагатші люди не лише створюють найбільше навантаження на довкілля, а й мають найбільші можливості його зменшити. За його словами, саме вони через свої інвестиції, компанії та стиль життя впливають на розвиток галузей, споживчі звички й ринкові тенденції.

Головна авторка роботи Інге Схрейвер зазначила, що оцінка природи у грошах не означає, що її справжню цінність можна виміряти. Вона пояснила, що такий підхід допомагає показати масштаб завданої шкоди та відповідальності найбільших споживачів. На її думку, принцип «забруднювач платить» міг би забезпечити значні кошти для екологічних рішень, однак найважливішим залишається запобігання шкоді за допомогою жорсткіших правил і обмежень.