Для одних папір - це просто матеріал, фотографія - спогад, а квиток чи чек - непотрібна дрібниця. Для Лариси Ляшенко все це може стати частиною творчої роботи та зберегти особливу історію. Уже багато років шполянка займається скрапбукінгом, створюючи листівки, фотоальбоми, блокноти, тематичні роботи та декор.
Журналісти Шполяночки поспілкувалися з майстринею, щоб дізнатися, як у її житті з’явився скрапбукінг, з чого починалися перші роботи, що сьогодні надихає її та чому для неї звичайні речі можуть отримати нове життя.
Лариса навчалася з першого по восьмий клас у шполянській школі №1, а 8-9 класи закінчувала у Капустинській школі. Після школи здобула освіту за професією «облік і аудит». Згодом працювала у різних сферах - у культурі, а нині - у центрі первинної медико-санітарної допомоги за фахом.
Творчість була поруч із нею ще до того, як у її житті з’явився скрапбукінг. Свого часу вона пробувала займатися бісером, валянням із вовни, робила різні вироби. Але поступово її захопила саме паперова творчість.
«У 2011 році я вперше познайомилася зі скрапбукінгом. До цього пробувала займатися бісером, валянням, але саме паперова творчість поступово захопила мене найбільше. Спочатку це були радше експерименти - хотілося зрозуміти, чи моє це взагалі», - пригадує Лариса.
Матеріалів тоді було небагато, тому перші роботи майстриня створювала з того, що знаходила під рукою.
«Перші роботи народжувалися буквально з того, що було під рукою: подарункового паперу, картинок, надрукованих на звичайному принтері, мережива, різної швейної фурнітури з магазину тканин», - згадує вона.
Підтримували Ларису й колеги, які також захоплювалися творчістю. А родина, за її словами, спочатку, напевно, просто чекала, чим усе це закінчиться.
«Закінчилося тим, що скрапбукінг залишився зі мною», - усміхається майстриня.
Першими роботами були листівки. Згодом до них додалися фотоальбоми, тематичні роботи, блокноти та інший декор. З’явилися й перші замовлення.
«Спочатку я робила листівки. Потім почала створювати альбоми, тематичні роботи, блокноти та різний декор. Були замовлення на листівки, альбоми, оформлення дитячих днів народження, кенді-барів і святкового декору».
Серед усіх виробів особливе місце для неї займають фотоальбоми.
«Найбільше люблю створювати фотоальбоми. Напевно, тому що в них можна не просто красиво оформити фотографії, а зберегти настрій, емоції, маленькі подробиці певного періоду життя», - пояснює вона.
За роки роботи скрапбукінг став для Лариси не просто творчим захопленням.
«Сьогодні скрапбукінг для мене - це набагато більше, ніж просто хобі. Це своєрідна медитація. Коли сідаю працювати, можу відкласти все зайве, звільнити голову від думок і просто зануритися у творчість. У певному сенсі це мій острівок безпеки, де можна хоча б на деякий час вимкнути тривожність і побути у своєму творчому світі».
Для створення робіт потрібні зовсім прості матеріали: папір, ножиці, клей і квіти. Частину декору можна придбати готовою, зокрема handmade-квіти. Водночас багато деталей створює самостійно.
«Основний матеріал, звичайно, - папір. Без нього тут ніяк. А ще ножиці, клей, квіти - речі, без яких я просто не уявляю свою роботу. Частину декору можна придбати готовою. Але багато деталей я створюю сама: паперові теги, кластери, різні декоративні елементи», - розповідає вона.
Традиційний ескіз на папері вона майже не робить. Спочатку майбутня робота виникає в уяві.
«Я спочатку “малюю” майбутню роботу в голові, а потім уже переношу її на папір».
Далі починається робота над композицією. Деталі можуть переміщуватися, змінювати місця, доповнюватися новими елементами. Іноді результат відрізняється від початкового задуму.
«Іноді буває, що починаєш робити одну роботу, а в результаті отримуєш зовсім іншу. І часто - навіть кращу, ніж задумувала», - каже Лариса.
Особливе значення для неї має композиція. Якщо майже готовій роботі чогось не вистачає, не обов’язково завершувати її того ж дня.
«Роботі теж іноді потрібно “відлежатися”. Наступного дня дивишся на неї свіжим поглядом - і раптом бачиш те, чого не помічала вчора».
На одну листівку може піти близько шести годин, а створення альбому іноді займає до двох тижнів.
«Тому для мене це точно не про “швидко зробити красиву річ”. Це про процес, увагу до деталей і задоволення від самого створення», - зазначає майстриня.
У певний період її творчість була на паузі. Матеріали залишалися, але робота над ними майже припинилася - не було натхнення.
«Був період, коли творчість була на паузі, особливо після 2022 року. Матеріали залишалися, але я майже нічого не робила. Не було натхнення», - пригадує Лариса.
Останнім часом майстриня знову активно повернулася до улюбленої справи. Вона проходить майстер-класи, навчання та марафони, де учасниці працюють разом, отримують відеоматеріали, спілкуються у чатах і показують свої роботи.
«Творча спільнота організовує різні курси та марафони. Відеоматеріали надсилають у Telegram, створюють групу або чат, де ми спілкуємося, показуємо свої роботи й дивимося, що створюють інші учасниці».
Саме завдяки такому навчанню в її творчості з’явилися нові напрямки. Одним із них став junkbook.
«Цього року в моєму творчому житті з’явився ще один напрям - junkbook. Назва походить від англійських слів junk - “мотлох”, “непотрібні речі”, та book - “книга”. Але насправді йдеться зовсім не про сміття», - пояснює Лариса.
Junkbook - це своєрідний творчий щоденник або альбом, у якому можна зберігати речі, що мають для людини особливе значення: квитки, чеки, листівки, етикетки, упаковки, записки та різні паперові дрібниці.
«Мені дуже подобається можливість дати друге життя речам, які зазвичай ми просто викидаємо».
Із junkbook вона познайомилася завдяки спільному творчому проєкту, який організувала українська творча спільнота. Особливо пишається своїм першим junkbook.
«Найбільше пишаюся саме своїм першим junkbook. А наступний уже придуманий. Він буде присвячений подорожам Україною. У мене назбиралося чимало квитків, чеків, талонів та інших паперових згадок із поїздок - тепер вони отримають своє місце в новій історії», - розповідає майстриня.
Повернення до творчості принесло не лише нові роботи, а й нові плани. Один із них - спробувати вийти на міжнародний ринок.
«Якось ми розмовляли з донькою сусідки, і вона сказала мені приблизно так: “Твої роботи дуже красиві. Тобі вже час виходити на міжнародний ринок. А Etsy? Час”», - пригадує вона.
Ця думка залишилася в її голові. Нині майстриня працює над тим, щоб створити певну кількість робіт і підготуватися до виходу на Etsy.
«Для мене важливо не просто виставити кілька виробів на продаж. Хочеться поступово створити власний впізнаваний бренд і стиль, за яким мої роботи можна буде впізнати».
Ларисі подобаються різні кольори, але особливе місце займають пастельні відтінки. Вона любить експериментувати, поєднувати непоєднуване, шукати нові рішення й постійно вчитися.
«І, мабуть, саме це мені найбільше подобається у творчості: тут ніколи не можна сказати, що ти вже все знаєш», - каже майстриня.
Є у Лариси й досвід, який змусив її по-іншому поглянути на ціну ручної роботи. Вона розповідає, що люди не завжди враховують у вартості виробу час і працю майстра.
«Буває, що люди не розуміють, скільки коштують матеріали і скільки часу займає робота. Одного разу я зробила виріб, віддала його замовниці, а потім вона запитала, чи не знаю я, де можна продати цю річ», - пригадує майстриня.
Цей випадок став для неї неприємним моментом, адже за кожною такою роботою стоять матеріали, години праці та власні сили.
«Ручна робота не може оцінюватися лише за вартістю паперу чи декору. За нею стоять час, праця, матеріали й сили майстра».
Водночас для Лариси важливо, щоб людина, яка бере до рук готову роботу, бачила в ній більше, ніж просто папір, декор і фотографії.
«Мені хочеться, щоб людина, яка бере до рук мою роботу, відчувала: це не просто папір, декор і фотографії. У цій речі є душа. І якщо вона дарує своєму власнику тепло, красу й гарний настрій - значить, я зробила все правильно», - говорить майстриня.
Скрапбукінг навчив Ларису по-іншому дивитися на звичайні речі.
«Квиток - це вже не просто папірець. Це дорога. Чек - не просто підтвердження покупки, а згадка про певний день. Маленька фотографія - не просто зображення, а частина історії».
Можливо, саме тому вона й продовжує займатися скрапбукінгом. У кожній її роботі має залишитися щось більше, ніж просто красива композиція.
«Хочеться залишити настрій, тепло і частинку душі», - говорить майстриня.
А ще - нагадати: навіть звичайні, на перший погляд непотрібні речі можуть стати частиною чогось дуже особливого. Треба лише подивитися на них трохи уважніше.