Не лише «дроповоди»: хто ризикує потрапити під нову статтю за передачу банківської картки — приховані ризики законопроєкту 16013
Тіньовий обіг у 200 мільярдів гривень на рік та понад 80 тисяч заблокованих банківських клієнтів за залучення до шахрайських схем змусили державу діяти рішуче. Законопроєкт № 16013, визначений Президентом як невідкладний, посилює санкції за махінації з рахунками.
Як вже зазначала «Судово-юридична газета» 15 вересня Верховна Рада вже прийняла за основу зазначений законопроєкт № 16013.
Мільярдний тіньовий конвеєр
Масштаб проблеми вже вимірюється десятками тисяч рахунків і сотнями мільярдів гривень. За оцінкою НБУ, через картки «дропів» може проходити близько 200 млрд грн на рік, а лише протягом 2024 року кілька найбільших банків припинили відносини з понад 80 тисячами клієнтів через їхню участь у відповідних схемах.
Масштаби використання «дропів» у шахрайських схемах стрімко зростають: Кіберполіція фіксує їхні платіжні реквізити у 70% випадків виведення та легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом. Тіньовий гральний бізнес, конвертаційні центри, незаконний обіг підакцизних товарів, наркоторгівля та сall-центри побудували свою розрахункову інфраструктуру на тисячах орендованих чи куплених карткових рахунків.
Нові статті, штрафи та реальні строки
Проєкт Закону пропонує змінити кримінально-правову рамку протидії фінансовим зловживанням, виклавши у новій редакції статтю 200 Кримінального кодексу України та доповнивши Кодекс абсолютно новою статтею 2001.
Стаття 200 КК охоплюватиме незаконні дії з платіжними інструкціями, інструментами, електронними гаманцями, засобами доступу до рахунків та індивідуальною обліковою інформацією.
За підроблення чи фальсифікацію платіжних інструкцій, повідомлень, доручень, платіжних інструментів, засобів доступу до банківських і платіжних рахунків, електронних гаманців та індивідуальної облікової інформації пропонується штраф від 3 000 до 7 000 НМДГ (від 51 000 до 119 000 грн). Альтернатива — обмеження або позбавлення волі на строк від 2 до 4 років.
Відповідальність передбачається також за придбання, зберігання, перевезення чи пересилання таких підробок з метою збуту, їх використання або збут, а також за інші передбачені статтею операції з підробленими платіжними засобами.
Окремо пропонується карати за привласнення, викрадення або заволодіння шляхом обману чи зловживання довірою чужими платіжними інструментами, обліковою інформацією та засобами доступу, а також за незаконне отримання доступу до банківського чи платіжного рахунку або електронного гаманця.
За такі дії передбачений штраф від 4 000 до 8 000 НМДГ (від 68 000 до 136 000 грн) або обмеження чи позбавлення волі на строк від 3 до 5 років.
Якщо дії, передбачені частинами 1 або 2 статті 200 КК, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, санкція зростає до 5 000–10 000 НМДГ (85 000–170 000 грн) або позбавлення волі на строк від 4 до 6 років.
Окрема стаття для «дропів» і «дроповодів»
Головне ноу хау законопроєкту — поява статті 200¹ КК України, яка встановлює окрему відповідальність за передачу та обіг платіжних інструментів і доступу до рахунків зі злочинною метою.
Якщо людина передає платіжний інструмент, індивідуальну облікову інформацію або надає доступ до них, банківського чи платіжного рахунку або електронного гаманця з метою вчинення іншими особами шахрайства чи іншого кримінального правопорушення, їй пропонується загрожувати штрафом від 300 до 1 000 НМДГ (від 5 100 до 17 000 грн).
Суворіша відповідальність передбачена для тих, хто одержує, купує, зберігає чи іншим способом набуває чужі платіжні інструменти або облікову інформацію, отримує доступ до чужих рахунків чи гаманців, а також передає, продає або перевозить чужі платіжні інструменти з тією самою злочинною метою.
За це пропонується штраф від 3 000 до 5 000 НМДГ (від 51 000 до 85 000 грн), обмеження волі на строк до 3 років або позбавлення волі на строк від 2 до 4 років.
Якщо такі дії вчиняються повторно або організованою групою, покарання посилюється до штрафу від 5 000 до 10 000 НМДГ (від 85 000 до 170 000 грн) або позбавлення волі на строк від 4 до 6 років.
Таким чином, у редакції, яку Верховна Рада прийняла за основу, максимальний строк за статтею 200¹ становить 6 років позбавлення волі, а не 8 років, як передбачала первісна редакція законопроєкту.
Крім того, проєкт вносить зміни до статей 96³ та 96⁹ КК України, поширюючи на статті 200 та 200¹ можливість застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб, аж до їхньої ліквідації за рішенням суду, якщо злочин вчинено від імені та в інтересах компанії.
Чому виникла потреба в законі
Сьогодні притягнути «дропа» до кримінальної відповідальності непросто. Правоохоронцям потрібно довести, що він усвідомлював злочинну мету використання рахунку та умисно долучився до схеми. Сам власник картки при цьому може стверджувати, що лише продав або передав її іншій особі й не знав, для чого вона буде використана.
Тим часом навколо «дропів» сформувалася ціла індустрія: «дроповоди» шукають власників рахунків, скуповують картки та доступи до банкінгу, а мережі таких рахунків використовуються для переказу та виведення коштів.
Хто опиниться під прицілом: від скупників акаунтів до випадкових жертв
Замисел авторів законопроєкту полягає в ударі по всіх ланках тіньового ланцюжка. Проте коло потенційних фігурантів майбутніх кримінальних проваджень виглядає значно ширшим, ніж здається на перший погляд:
Організатори та «дроповоди»: особи, які масово скуповують банківські картки, паспорти, персональні дані та доступ до додатків (Клієнт-Банк), підпадуть під дію частини 2 та частини 3 статті 200¹ КК України з перспективою отримати реальний строк ув’язнення до 6 років.
Професійні «дропи»: особи, які свідомо продають власні реквізити за гроші, відкривають по 10–15 рахунків у різних банках і передають стороннім особам свої PIN-коди та SIM-картки. Для них частина 1 статті 200¹ передбачає кримінальну відповідальність та штраф.
Соціально вразливі «дропи»: студенти, пенсіонери, безробітні та інші люди, яких вербувальники залучають до передачі карток і доступу до рахунків за винагороду, також можуть опинитися у полі зору правоохоронців. Навіть якщо людина не до кінця усвідомлює наслідки своїх дій, ключовим питанням стане те, чи зможе слідство довести, що вона передавала платіжний інструмент або доступ до рахунку саме з метою його використання у шахрайстві чи іншому злочині.
Підлітки та молодь: окрема зона ризику. Молодих людей можуть приваблювати пропозиції «легкого заробітку»: відкрити рахунок, передати картку, SIM-картку чи доступ до банкінгу та отримати за це винагороду. Підліток може й не знати всієї злочинної схеми та не уявляти, які суми проходитимуть через його рахунок, і просто передавати дані «другу» із соцмереж. Однак якщо буде доведено, що доступ передавався саме з метою його використання для шахрайства чи іншого злочину, для осіб, які досягли віку кримінальної відповідальності, питання про неї може постати, якщо буде доведено, що доступ передавався саме з метою його використання для шахрайства чи іншого кримінального правопорушення.
Де законопроєкт виходить за межі Директиви ЄС
Офіційне обґрунтування законопроєкту подає його як важливий євроінтеграційний крок на виконання Директиви (ЄС) 2019/713 про боротьбу з шахрайством та підробкою безготівкових платіжних засобів, Дорожньої карти з питань верховенства права та Плану України.
Однак Головне науково-експертне управління України у своєму висновку детально розібрало розходження між вимогами Брюсселя та українським проєктом.
«Гумове» формулювання закону
Директива ЄС 2019/713 передбачає криміналізацію низки діянь, пов’язаних із незаконним одержанням, володінням, придбанням, передачею та використанням безготівкових платіжних засобів.
Натомість автори українського законопроєкту у частинах 1 та 2 нової статті 200¹ КК пішли далі: відповідальність пропонується встановити за передачу чи одержання платіжних інструментів та доступу до рахунків з метою вчинення не лише шахрайства, а й «іншого кримінального правопорушення».
Така криміналізація істотно ширша за мінімальні вимоги Директиви ЄС, а в супровідних документах автори законопроєкту не пояснили необхідність настільки широкого формулювання.
Формулювання «інше кримінальне правопорушення» фактично відкриває дуже широкі двері: нова стаття не обмежується шахрайством чи іншими фінансовими злочинами. І тут виникає головне питання — як слідство відрізнятиме свідомого «дропа» від людини, яка віддала картку, не розуміючи, у яку схему її втягують?
Самого факту передачі картки недостатньо — слідству доведеться доводити передбачену новою статтею мету вчинення шахрайства чи іншого кримінального правопорушення.
Крім того, запропоновані зміни до статті 200 КК частково перетинаються з чинними статтями 231, 361 та 362 КК. Через це, можуть виникнути труднощі з розмежуванням відповідних складів кримінальних правопорушень та правильною кваліфікацією дій.
Плутанина з підслідністю та проступками
Зауваження викликали й запропоновані зміни до Кримінального процесуального кодексу.
Проступок чи злочин? Діяння за частиною 1 нової статті 200¹ КК через передбачену санкцію належатиме до кримінальних проступків. А проступки розслідуються у формі дізнання, тоді як злочини — у формі досудового слідства.
Проте у змінах до статті 214 КПК автори оперують поняттям «злочин». У результаті для випадків за частиною 1 статті 200¹ виникає прогалина у процесуальному механізмі щодо юридичних осіб, на що прямо звернуло увагу ГНЕУ.
А хто розслідуватиме справу? Тут виникає ще одна проблема. Законопроєкт дозволяє визначати підслідність за двома критеріями: справу може вести орган, який першим розпочав розслідування, або орган, якому підслідний злочин, для якого використовували «дроп»-рахунок.
Ці два правила можуть вказати на різні правоохоронні органи, але законопроєкт не пояснює, кому в такому разі віддавати справу. Через це може виникнути конкуренція правил підслідності.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
