Не лише фабрика: що було на «Лучанці» до того, як там почали шити білизну й одяг
Що було на «Лучанці» до майстерень, студій і подій? Історія цієї території почалася задовго до швейної фабрики.
Про це розповіли у фейсбуці ГО «місто.ребут».
На початку ХХ століття над Сапалаївкою працював млин, який пов’язують із родиною Фрідманів. Він забезпечував борошном місцеві пекарні й займав два невеликі будинки – вони збереглися донині.
Після пожежі у 1920-х млин сильно постраждав. Уже в 1926 році Йойна Фрідман звів поруч новий багатоповерховий корпус.
А потім тут почалася історія «Лучанки».
У 1966 році на вулиці Млиновій заснували «Міськпромкомбінат», який згодом став швейною фабрикою «Лучанка».
Тут шили постільну білизну, жіночий і дитячий одяг, спецодяг та інші текстильні вироби. На виробництвах фабрики працювало понад 700 людей.
У 1980-х «Лучанка» активно оновлювала асортимент, а нові моделі могли запускати у виробництво за 6–10 днів. У 1990-х тут уже шили блузки, штани та сукні для замовників із Франції, Німеччини, Польщі та Бельгії.
З часом масштаб виробництва зменшувався. У середині 2010-х основне виробництво зупинили, а частину приміщень почали здавати в оренду.
Так на території поступово почали з’являтися нові люди й нові функції. Водночас один швейний цех працює тут і сьогодні.
Тепер змінюються не лише приміщення, а й сама територія.
У 2026 році ГО «місто.ребут» разом із резидентами «Лучанки» та студентами-архітекторами облаштувала тут вуличну зону з амфітеатром. Місце, яке раніше переважно використовували для проїзду та паркування, тепер стало точкою для зустрічей, відпочинку й невеликих подій.
Сьогодні на «Лучанці» досі є виробництво, а поруч із ним працюють майстерні, студії, бізнеси та культурні ініціативи.
Історія цієї території продовжується – просто вже в іншій формі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: