Не лише пекли паски: що насправді робили перед Великоднем на Хмельниччині
Великдень на Україні — то ціле святкове дійство. Споконвіку на українських землях найурочистішим і очікуваним святом було Воскресіння Господнє. В українській традиції Великдень завжди пов’язаний з родиною. Кожен регіон України має свої неповторні великодні традиції та обряди, як Південно-Східна Волинь — Старокостянтинівщина Хмельницької області.
Шість днів перед Великоднем — Страсний тиждень, присвячений підготовці до свят: суворий піст, впорядкування господарства, підготовка святкового столу. В страсний четвер завершувались роботи з прибирання житла, садиби, господарських будівель. В Чистий четвер всі обов’язково купалися казали що «навіть ворон купає своїх дітей цього дня, тому треба встигнути зробити це вдосвіта».
Традиція білити хату на свята в Україні символізувала очищення, оновлення, святість, достаток. Селяни білили оселі двічі на рік — навесні до Великодня, і восени до зими. Використовували вапно і глину для створення «білого світу». Що слугувало обрядом, щоб були світлі, чисті думки та дії. Білили найчастіше в Великий (страсний) тиждень перед Великоднем особливо четвер. Страсний тиждень називали білим. Хата побілена білим вважалась символом «білого світу» і добробуту.
У четвер в церкві освячували страсну свічку, як оберіг, який зберігається впродовж усього року. Після освячення в церкві свічку обносили тричі довкола хати і господарських споруд. До кінця ХІХ століття біля церков розпалювали вогнище, брали головешку несли додому і розпалювали піч, як символ нового вогню. Потім традиція передалась на свічку.
Хліб випікали самі. Паску на Великдень замішували в «хлібній діжі». Це був не простий хліб, а символічне тісто, яке порівнювали із сонцем. Чітко встановленого дня пекти паску не було, в кожному селі, дворі побутували свої дні тижня. Переважно паску пекли в суботу. Але в деяких селах по кілька разів від четверга до суботи.
До Великодього свята робили крашанки і писанки. Переважно — крашанки, здебільшого в суботу. В деяких селах писали писанки раніше — у четвер. Найпоширеніші орнаменти в нас: вітрячок, грабельки, сосонка, зірка, павутинка. В більшості, волинські писанки одноколірні. Популярною фарбою було цибулиння «цибулинник», використовували молоді пагони тополі, вільху, сушену ромашку, морожені чорниці.
Досі зберігся звичай святити страви в кошиках, які накривали вишитими рушничками, а ще квітами барвінку. В церкву на освячення брали до кошика найкращу паску, трошки коржиків, збоку ставили миску в яку клали шматок шинки, кілечко ковбаси, сільничку із сіллю, могли класти сало, масло, крашанки і писанки, чищенні яйця, гірчицю, хрін. Накривали кошик рушничком, ставили на холод, «аби був напоготові», бо ж йшли святити вночі. У Великодню ніч не спали, в церкві правилось йшла служба, а в хатах світло горіло. Якщо церква була в місті чи в іншому селі, то народ заздалегідь вирушав в дорогу, аби вчасно потрапити на літургію.
