Не лише Україна: Історик розкрив справжню мету можливого саміту Трампа, Путіна та Сі

Можливий саміт лідерів США, Росії та Китаю викликав побоювання щодо нового поділу світу на сфери впливу. Проте професор Кембриджського університету Брендан Сімс вважає, що повторення Ялтинської конференції 1945 року малоймовірне. Він пояснив, які чинники можуть завадити домовленостям за рахунок України, передають Патріоти України.

У Східній Європі слово «Ялта» досі викликає сильні емоції. Саме в цьому кримському місті в лютому 1945 року лідери Великої Британії, США та СРСР — Вінстон Черчилль, Франклін Рузвельт і Йосип Сталін — обговорювали повоєнний устрій Європи.

Як зазначає професор історії міжнародних відносин Кембриджського університету Брендан Сімс у статті для The Telegraph, Ялтинська конференція стала символом домовленостей великих держав, наслідком яких було посилення радянського впливу у Східній Європі та встановлення контролю Москви над значною частиною континенту.

Тому можливу зустріч Дональда Трампа, Володимира Путіна та Сі Цзіньпіна деякі спостерігачі сприймають із тривогою. Особливе занепокоєння викликає те, що Україна та європейські країни можуть залишитися поза переговорами.

Чого побоюються через можливий саміт

За оцінкою Сімса, критики такого формату побоюються, що три лідери можуть спробувати домовитися про новий розподіл сфер впливу: Росія отримає можливість претендувати на решту територій Донбасу, які вона не контролює, Китай — більшу свободу дій щодо Тайваню, а США — вигідні для себе енергетичні домовленості.

Історик наголошує, що ці сценарії є предметом побоювань, а не підтвердженим планом майбутньої зустрічі.

Водночас, на його думку, існують вагомі причини сумніватися, що саміт завершиться масштабною угодою за зразком Ялти. Навіть якщо певних домовленостей буде досягнуто, це ще не означатиме, що вони автоматично набудуть чинності.

Яка тема може стати головною на переговорах

Сімс вважає, що одним із головних мотивів Трампа може бути питання ядерного озброєння, а не лише війна в Україні чи ціни на нафту й газ.

За словами професора, американський президент давно висловлює занепокоєння перспективою ядерної війни. Його можуть непокоїти як російський ядерний арсенал і погрози Кремля, так і швидке нарощування ядерних можливостей Китаю.

Історик зазначає, що раніше Китай мав значно менше ядерних боєголовок, однак останніми роками їхня кількість зросла. На його думку, Трамп може прагнути зупинити цю тенденцію, але Пекін не має очевидних причин погоджуватися на американські вимоги.

Саме тому, вважає Сімс, і Путін, і Сі можуть поставитися до будь-якого подібного саміту з великою обережністю.

Чому Москва і Пекін можуть не довіряти Трампу

Попри демонстративно критичне ставлення Трампа до України, Росія має й інші підстави оцінювати його політику насторожено.

Як пише Сімс, адміністрація США в різні періоди надавала Україні розвідувальну підтримку, посилювала санкційний тиск на Росію, а також домагалася збільшення оборонних витрат європейських союзників.

На думку історика, Москва не може ігнорувати ці чинники, навіть якщо окремі заяви Трампа виглядають вигідними для Кремля.

Крім того, Вашингтон намагався проводити політику балансування між Росією та Китаєм, а не просто співпрацювати з обома країнами. Через це Москва й Пекін можуть підозріло ставитися до спроб США використати суперечності між ними у власних інтересах.

Чому Україна — не Польща 1945 року

Окремо Сімс звертає увагу на те, що сучасна Україна суттєво відрізняється від Польщі наприкінці Другої світової війни.

За його оцінкою, навіть якщо США укладуть домовленості, які не враховуватимуть інтересів Києва, це не означатиме автоматичного переходу України до російської сфери впливу.

Професор наголошує, що Україна не перебуває під таким масштабним військовим контролем Росії, який Радянський Союз мав над значною частиною Польщі в 1945 році. Він також вважає малоймовірною перемогу Росії над Україною в короткостроковій перспективі.

На думку Сімса, Україна вже не є пасивною територією між Заходом і Сходом, долю якої можуть вирішувати інші держави. Вона виступає самостійним учасником міжнародних відносин, а будь-яке врегулювання війни має враховувати її позицію.

Історик також зауважує, що Тайвань не можна вважати легкою військовою ціллю для Китаю, попри поширені уявлення про можливості Пекіна.

Чи можливе повторення Ялти

Сімс нагадує, що під час Ялтинської конференції західні лідери могли посилатися на обставини Другої світової війни: вони тривалий час воювали проти нацистської Німеччини, а Радянський Союз був їхнім союзником у цій боротьбі. Крім того, частина територій, щодо яких ухвалювалися рішення, вже перебувала під радянським контролем.

На думку професора, сьогодні ситуація принципово інша, тому виправдати домовленості, які вирішували б долю України без її участі, значно складніше.

Отже, хоча побоювання щодо можливого поділу світу на сфери впливу не можна повністю відкидати, Сімс вважає сценарій «Ялти 2.0» малоймовірним. На його переконання, стратегічні суперечності між США, Росією та Китаєм, а також самостійна роль України створюють серйозні перешкоди для такого сценарію.