Не платила за місце для вуличної торгівлі: суд в Одесі ухвалив стягнути з ФОП понад 13 тисяч гривень
Господарський суд Одеської області розглянув заяву Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості з фізичної особи-підприємця.
Йшлося про 13 378,06 грн заборгованості, яка, за твердженням заявника, виникла внаслідок неналежного виконання умов договору на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі.
Суть справи
Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з фізичної особи-підприємця Жиляєвої Лідії Олексіївни 13 378,06 грн.
Підставою для звернення до суду заявник визначив невиконання підприємцем зобов’язань за договором № ВМ-146/25 на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі від 19 травня 2025 року.
Як зазначено у судовому наказі, порушення полягало у неналежному виконанні зобов’язання щодо здійснення повної та своєчасної плати за тимчасове користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі за 2025 рік. Саме внаслідок невиконання цього зобов’язання, за даними заявника, утворилася заборгованість у розмірі 13 378,06 грн.
На підтвердження заявлених вимог Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради надало суду копію заяви № Ф1-109926-ю/о від 13 травня 2025 року, копію договору № ВМ-146/25 від 19 травня 2025 року з додатками та розрахунок боргу.
При цьому безпосередньо у тексті судового наказу серед поданих документів зазначено «розрахунок боргу ФОП Мороз Олени Павлівни», тоді як боржником у справі та особою, щодо якої видано судовий наказ, визначено фізичну особу-підприємця Жиляєву Лідію Олексіївну.
Заява Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради надійшла до суду 7 вересня 2026 року. Судовий наказ у справі № 916/3687/26 Господарський суд Одеської області видав 14 вересня 2026 року.
Позиція та висновки суду
Розглядаючи заяву, Господарський суд Одеської області виходив із положень статей 147–159 Господарського процесуального кодексу України, які регулюють наказне провадження.
Суд зазначив, що відповідно до статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а заявником і боржником у наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
Суд у справі № 916/3687/26 також врахував положення частини першої статті 148 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий наказ може бути видано лише за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій, у тому числі електронній, формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 154 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу розглядається протягом п’яти днів із дня її надходження. Такий розгляд здійснюється без проведення судового засідання та без повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову в його видачі.
Окремо суд звернув увагу на положення пункту 7 частини першої статті 155 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією нормою під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Оцінивши подані матеріали в межах процедури наказного провадження та врахувавши положення статей 11, 16, 525, 526, 530, 901–903 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що заявлені Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради вимоги підлягають задоволенню.
У результаті Господарський суд Одеської області наказав стягнути з фізичної особи-підприємця Жиляєвої Лідії Олексіївни на користь Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради 13 378,06 грн заборгованості за тимчасове користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі.
Окремо суд вирішив питання про судові витрати.
Суд зазначив, що відповідно до Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу становила 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 332,80 грн.
З матеріалів справи вбачається, що заявник на підставі платіжної інструкції № 385 від 19 серпня 2026 року сплатив саме 332,80 грн судового збору.
Водночас частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачає застосування коефіцієнта 0,8 для зниження відповідної ставки судового збору у разі подання процесуальних документів в електронній формі.
Оскільки Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради подало заяву про видачу судового наказу в електронній формі, суд визначив, що з боржника підлягає стягненню 266,24 грн витрат зі сплати судового збору.
Таким чином, суд наказав стягнути з фізичної особи-підприємця Жиляєвої Лідії Олексіївни 13 378,06 грн основної заборгованості та 266,24 грн судових витрат на користь Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради.
Суд також роз’яснив порядок скасування судового наказу. Відповідно до частин першої та другої статті 157 Господарського процесуального кодексу України боржник має право протягом п’ятнадцяти днів із дня вручення копії судового наказу та доданих до нього документів подати до суду, який видав наказ, заяву про його скасування.
Сам судовий наказ апеляційному оскарженню не підлягає, однак може бути скасований у порядку, встановленому положеннями Господарського процесуального кодексу України про наказне провадження.
Якщо заява про скасування судового наказу не надійде до суду, то відповідно до частини першої статті 159 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ набирає законної сили протягом п’яти днів після закінчення строку, встановленого для подання такої заяви.
Після набрання судовим наказом законної сили його має бути видано стягувачу для виконання.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
