Не встиг навіть розпакувати валізи і пішов воювати: cлавутчани прощались із Сергієм Миронюком

Сергій Володимирович народився 30 травня 1975 року в місті Славута. З дитинства був наполегливим і працьовитим, відважним та завжди прагнув справедливості, що в майбутньому й визначило його долю. У шкільні роки він відкрив у собі хист до техніки, який згодом став частиною його життєвого шляху. У 1997 році закінчив Київський автотранспортний технікум за спеціальністю «технічне обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів».

За свій тривалий життєвий шлях Мирон змінив декілька місць роботи — від Славутського лісництва до АЗС, але всі вони були тісно пов’язані з його спеціальністю та здібностями до техніки. На роботі завдяки любові до праці та винятковій комунікабельності він легко встановлював теплі товариські відносини з колегами та керівництвом.

У 1995 році Сергій зустрів кохання всього свого життя — свою майбутню дружину Світлану. Разом вони подарували життя двом донькам — Владиславі та Марині. Він безмежно цінував свою родину, знаходячи в ній опору, натхнення і справжнє щастя. Особливо любив родинні свята та дні народження, завжди намагався зробити їх теплими й незабутніми. Йому приносило радість готувати приємні сюрпризи для рідних, збирати всіх за великим столом, де панували сміх, щирі розмови та відчуття єдності. Любив готувати й навіть у найскладніших умовах знаходив можливість приготувати для побратимів. Ця щира турбота про інших ще раз показувала, якою великою і доброю була його душа.

Свій військовий шлях Мирон розпочав задовго до повномасштабного вторгнення: з 1993 по 1994 рік проходив строкову службу, тоді ж і склав присягу на вірність українському народові, якій не зрадив навіть ціною власного життя.

Передчуваючи негоду, що насувалася, Сергій, покинувши роботу за кордоном, перетнув державний кордон з Україною о 1 годині 24 лютого 2022 року, а вже о 4 годині почалася війна, що назавжди змінила життя кожного з нас.

Без страху та сумнівів, не встигнувши розпакувати валізи й побути з сім’єю, Сергій Володимирович вступив до лав Територіальної оборони м. Славута. У травні 2022 року разом із побратимами наш земляк приєднався до 94 батальйону охорони та обслуговування 11 армійського корпусу Сухопутних військ, у складі якого на посаді водія брав активну участь у боях на території Донецької області.

Окремою частиною бойового шляху Мирона були бої за Бахмут, де Сергій, неодноразово ризикуючи власним життям, демонстрував виняткову ініціативність, мужність і героїзм.

Завжди підтримуючи бойовий дух побратимів, він вивозив їх із найгарячіших точок, за що був неодноразово нагороджений державними нагородами України - відзнакою Президента України «За оборону України», медаллю ветерана війни та учасника бойових дій. Отримав багато грамот від командування за професіоналізм та подяки від Хмельницької обласної ради за сумлінне виконання військового обовʼязку.

У листопаді 2024 року, у складі 60-ї окремої механізованої бригади, під час боїв за населений пункт Терни, сім’я отримала страшну звістку про те, що наш Герой зник безвісти. Далі були півтора довгих і болючих року надій та переживань. Але, на превеликий жаль, у 2026 році стало відомо, що відданий син України, вірний чоловік і люблячий батько загинув 7 листопада 2024 року у віці 49 років.

У нашого Захисника залишилась дружина, сестра та дві доньки.

Міський голова, виконавчий комітет, депутати Славутської міської ради та вся Славутська громада висловлюють щирі співчуття рідним та близьким Героя.

Ми схиляємо голови перед подвигом Сергія - Захисника України, який віддав життя за кожного з нас. Його ім’я назавжди залишиться в наших серцях, у нашій громаді, у нашій державі.

Пресслужба Славутського МВК