Друзі!
Я звичайно не коментую політичні події, всією душею мрію про закінчення війни і роблю, що можу, для підтримки ЗСУ, але зараз вирішив висловитися.
Коли ворог був поряд, я, цивільний сімдесятирічний чоловік, не збирався тікати, почистив свій старенький Ремінгтон і порахував кулі. Хто зна як би там було, але я приготувався до зустрічі з ворогом. Це добре знають всі мої друзі. Проте є наші Люди, хто першими зустріли цю навалу – це Воїни полку «Азов», що боронили « Азовсталь». Зараз сімсот з них в полоні! Всі знають про їх героїзм, всі знають, що вони готові були померти за Україну , а не здатися в полон! Я знаю це близько – хто читав мої книги, мабуть, пам’ятає нарис «Азовець», де наведена переписка в останні дні захисту «Азовсталі» з Воїном Свято, який зараз п’ятий рік в полоні. Вони виконали наказ своїх командирів, повірили, вийшли і склали зброю. І що? Терплять тортури більше чотирьох років в ворожому полоні. Є таке правило: командир лишає корабель, який тоне, останнім! Але командирів обміняли – вони тут, хто дома, хто воює, а бійці в таборах і тюрмах. І останнім часом про це мовчать! Обміни йдуть, але Азовців з «Азовсталі» там немає.
НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПРО НАШИХ ГЕРОЇВ ПОЛОНЕНИХ АЗОВЦЯХ І ПІДІЙМАЙТЕ СВІЙ ГОЛОС, ХТО ЯК МОЖЕ!
НЕ МОВЧІТЬ!
Роман Квєтний