Негайне вирівнювання умов для виробників сої: чим це загрожує і Україні, і ЄС
План дій Європейської комісії (ЄК) щодо підвищення стійкості, стратегічної автономії та сталого розвитку білкової системи Євросоюзу (ЄС) прямо визнає беззаперечний потенціал України в уникненні залежності блоку від експортерів сої.
Про це повідомляє асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ).
Зазначається, що ЄС прагне зменшити свою значну залежність від імпортного високобілкового корму — наразі 94% білка сої імпортується, а Україна готова стати стратегічним партнером, здатним суттєво посилити відкриту стратегічну автономію та внутрішню безпеку об'єднання.
«Внесок України у забезпечення білкового балансу Європи вже сьогодні є вагомим і продовжує зростати. Як зазначено у плані дій, наразі Україна виробляє 13,5 млн т рослинного білка, зокрема близько 5 млн т сої у 2025/26 МР, з яких 40% призначено для експорту. Попри масштабні наслідки російської агресії, український аграрний сектор продемонстрував виняткову стійкість, подвоївши виробничі потужності з вирощування сої у 2024–2025 роках порівняно з 2021–2022 роками», — зазначають в УКАБ.
Власний аналіз ЄК підтверджує, що євроінтеграція України може суттєво скоротити дефіцит білка в ЄС — з 13,9 млн т до лише 4,7 млн т, а рівень самозабезпеченості ЄС білком зросте з 76% до 86%.
«Водночас реалізація цього потенціалу можлива лише за умови, що ринок ЄС залишатиметься привабливим і безбар’єрним для українських постачальників рослинного білка, насамперед виробників сої. Як країна-кандидат на вступ, Україна послідовно впроваджує законодавство ЄС у сферах захисту рослин та стандартів сталого розвитку. Це, зокрема, підтверджується низьким рівнем ризику України відповідно до Регламенту щодо запобігання знелісненню (EUDR), що застосовується до виробництва сої», — вважають експерти.
Водночас УКАБ закликає ЄС враховувати надзвичайно складні умови, в яких сьогодні працюють українські агровиробники. російська агресія спричинила масштабні порушення логістики, суттєве зростання вартості добрив, засобів захисту рослин та інших критично важливих ресурсів, що безпосередньо впливає на собівартість виробництва української продукції.
«Підтримуючи прагнення ЄС до гармонізації виробничих стандартів, УКАБ водночас застерігає, що вимога негайного та повного вирівнювання умов виробництва між українськими та європейськими виробниками сої без урахування економічних наслідків воєнного часу може фактично перетворитися на торговельний бар’єр. Це, своєю чергою, обмежить доступність української сої для європейського ринку саме тоді, коли вона є особливо необхідною для забезпечення тваринницького сектору та продовольчої безпеки ЄС», — пояснюється у повідомленні.
Крім того, УКАБ закликає європейських співзаконодавців визнати українську сою європейською сировиною з низьким ризиком непрямих змін у землекористуванні (iLUC) для виробництва сталого біопалива під час поточного та майбутніх переглядів законодавства ЄС, спрямованого на поступове скорочення використання культур із високим ризиком iLUC.