Нелегальний бізнес священника УПЦ (МП): клієнтів шукали по сусідству із Хмельниччиною
Прокурори спільно з поліцією та СБУ викрили священнослужителя УПЦ (МП), який організував незаконне переправлення чоловіків призовного віку за кордон. Сталося це в сусідній із Хмельниччиною Чернівеччині. До злочинної схеми він залучив спільника — 42-річного жителя села Банчени Чернівецького району.
За даними слідства, священнослужитель обіцяв двом військовозобов’язаним чоловікам організувати безперешкодний перетин українсько-румунського кордону за 13 тисяч євро з особи.
До нелегального «бізнесу» він залучив знайомого, який забезпечував транспортний супровід «клієнтів» з Тернопільської до Чернівецької області, де й мала відбутися передача коштів і подальший інструктаж.
3 жовтня 2025 року, під час отримання від «клієнтів» 26 тисяч євро неправомірної вигоди правоохоронці викрили протиправні дії буковинців та затримали їх у Чернівцях.
Їм повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 332 КК України та обрано запобіжні заходи:
- Священнослужителю — тримання під вартою з можливістю внесення застави понад 1,2 млн грн;
- Його спільнику — тримання під вартою з можливістю внесення застави 605 600 грн.
Статистика щодо представників УПЦ (МП) за 2025 рік
Вказаний вище випадок є частиною ширшої проблеми пособництва священнослужителів УПЦ (МП) державі-агресору. Упродовж 2025 року правоохоронні органи системно розслідували діяльність осіб, які підозрюються, обвинувачуються або були засуджені за співпрацю з ворогом, державну зраду, сприяння ухилянню від мобілізації, глорифікацію, а також надання ворогу інформації про переміщення ЗСУ.
Було повідомлено про підозру 12 особам за різними статтями Кримінального кодексу України. Зокрема:
- 9 підозр стосувалися глорифікації (ст. 436–2 ККУ),
- 1 — державної зради (ч. 2 ст. 111 ККУ),
- 1 — перешкоджання законній діяльності ЗСУ (ст. 114–1 ККУ),
- а також 1 — несанкціоноване поширення інформації про розміщення чи переміщення ЗСУ (ч. 2 ст. 114–2 ККУ).
До суду скеровано 13 обвинувальних актів, з яких 9 стосувалися глорифікації (ст. 436–2 ККУ), 2 — посягання на територіальну цілісність України (ст. 110 ККУ), 1 — державної зради (ст. 111 ККУ) та 1 — перешкоджання діяльності ЗСУ (ст. 114–1 ККУ).
За результатами судового розгляду було винесено 7 вироків: 6 за глорифікацію (з яких 5 передбачали позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 ККУ, а 1 — 3 роки пробаційного нагляду) та 1 за пособництво державі-агресору (ст. 111–2 ККУ), що передбачав 11 років позбавлення волі.
