Немає підстави — немає штрафу: як справи пропритягнення до відповідальності водіїв розвалюються у судах через незаконну зупинку поліцією
Зупинка автомобіля поліцією — ситуація, з якою може зіткнутися кожен водій. Проблискові маячки у дзеркалі заднього виду та сигнал зупинитися біля узбіччя нерідко викликають розгубленість: чи зобов’язаний водій одразу виконувати всі вказівки правоохоронців? Законодавство дає чітку відповідь — поліція може зупиняти транспортні засоби лише за наявності конкретних підстав.
Згідно зі статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію», правоохоронець не має права зупиняти авто «просто так». Чинне законодавство визначає вичерпний перелік причин для зупинки:
- порушення ПДР або наявність очевидних технічних несправностей авто.;
- наявність інформації про причетність водія, пасажирів чи самого авто до ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення;
- перебування транспортного засобу в розшуку або необхідність опитати водія чи пасажирів як свідків пригоди;
- необхідність залучити водія до надання допомоги іншим учасникам руху чи правоохоронцям, або як свідка під час оформлення матеріалів;
- рішення уповноважених органів про заборону руху, або якщо ненадійно закріплений вантаж створює небезпеку для оточуючих;
- порушення правил використання спецсигналів, перевірка авто на іноземній реєстрації на предмет передачі іншим особам, або інформація про самовільне залишення місця утримання військовополонених.
Окремий блок підстав стосується митних правил. Поліцейський зобов’язаний зупинити транспортний засіб, якщо є дані про порушення строків тимчасового ввезення, транзиту, розкомплектування або нецільове використання «євроблях» (наприклад, для підприємницької діяльності чи отримання доходів).
Права водія та обов’язки поліцейського
Водночас після законної зупинки водій має виконувати передбачені законом вимоги поліцейського.
Зокрема, водій повинен:
- зупинити автомобіль у визначеному поліцейським місці з дотриманням вимог Правил дорожнього руху;
- пред’явити документи, які водій зобов’язаний мати при собі, на вимогу поліцейського у передбачених законом випадках;
- виконувати законні вимоги поліцейського;
- не перешкоджати правоохоронцю під час виконання ним службових обов’язків.
Під час зупинки правоохоронець повинен одразу поінформувати керманича про конкретну причину та підставу зупинки, передбачену законом.
Крім того, відповідно до статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», під час звернення до громадянина поліцейський зобов’язаний:
- назвати своє прізвище, посаду та спеціальне звання;
- на вимогу водія пред’явити службове посвідчення у розгорнутому вигляді для ознайомлення.
Дотримання цих правил має значення не лише під час спілкування водія з поліцейським. Якщо зупинка автомобіля була безпідставною, це може вплинути і на подальше оформлення матеріалів щодо водія. У разі оскарження суд перевіряє, чи мала поліція законні підстави для зупинки та чи були дотримані вимоги закону. На практиці відсутність законної підстави для зупинки може стати одним із ключових аргументів у справі проти водія. Показовою є справа, у якій суд дійшов висновку, що докази, отримані після незаконної зупинки автомобіля, не можуть бути використані для притягнення людини до адміністративної відповідальності.
Суд закрив справу про нетверезе водіння через незаконну зупинку автомобіля
У справі № 243/1737/26 Слов’янський міськрайонний суд Донецької області від 16 березня 2026 року у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд перевірив не лише обставини можливого керування у стані сп’яніння, а й те, чи мала поліція законні підстави для зупинки автомобіля.
За даними поліції, водій ВАЗ 217230 мав ознаки наркотичного сп’яніння — тремтіння пальців рук, невідповідну обстановці поведінку та неприродну блідість обличчя. Водій нібито відмовився пройти медичний огляд, після чого на нього склали протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Водій провину не визнав. Він пояснив, що сам зупинився біля будинку, щоб висадити пасажира, а поліцейські підійшли до нього вже після цього. Чоловік також заявив, що цей екіпаж перед цим двічі безпідставно зупиняв його автомобіль.
Ключовим для суду став відеозапис. На ньому було видно, що автомобіль самостійно припинив рух, а поліцейські надалі посилалися на статтю 35 Закону «Про Національну поліцію» та інформацію про можливе правопорушення як на підставу для зупинки.
Однак суд не знайшов підтвердження, що така інформація дійсно надходила. Зокрема, поліція не надала орієнтування чи повідомлення на лінію «102», які могли б підтвердити підставу для зупинки. Суд також критично оцінив зазначені поліцейськими ознаки наркотичного сп’яніння, оскільки вони були зафіксовані фактично одразу після початку спілкування з водієм. Відеозапис, його поведінка та зовнішній вигляд не підтвердили ці твердження достатньою мірою.
У результаті суд дійшов висновку, що зупинка автомобіля була незаконною, а отримані після неї матеріали не можуть бути достатніми доказами вини водія.
Суд закрив провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП через відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували вину водія.
Схожий підхід застосував і Харківський апеляційний суд у постанові від 31 березня 2026 року у справі № 643/14002/25.
У цій справі суд також перевіряв законність зупинки автомобіля перед оцінкою доказів щодо стану сп’яніння водія. Апеляційний суд дійшов висновку, що якщо автомобіль зупинили без передбаченої законом підстави, це впливає і на допустимість доказів, отриманих після такої зупинки, зокрема результатів огляду на стан сп’яніння.
Таким чином, у судовій практиці питання законності зупинки може стати ключовим ще до з’ясування того, чи перебував водій у стані сп’яніння. Якщо поліція не може підтвердити законну підставу для зупинки, суд окремо оцінює, чи можуть використані після неї докази бути покладені в основу відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
