Невиконання рішення суду — ще не підстава для компенсації: Верховний Суд розглянув позов на один центильйон гривень

Питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, передбачає доведення визначених законом умов цивільно-правової відповідальності. Особливого значення це набуває у спорах, у яких особа пов’язує завдану їй моральну шкоду з тривалим невиконанням судового рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2026 року у справі № 686/22231/25 розглянув касаційну скаргу особи, яка вимагала від держави один центильйон гривень моральної шкоди у зв’язку з невиконанням судового рішення щодо її паспорта.

Обставини справи

У серпні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди через невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2011 року, якою орган зобов’язали вклеїти фотографію в його паспорт.

Потім, 20 листопада 2012 року позивач отримав новий паспорт, а у 2018 році виконавче провадження було закінчено. Раніше, у справі № 686/8422/20, йому вже присудили 10 510 грн моральної шкоди через бездіяльність міграційної служби.

У новому позові він вимагав один центильйон гривень за моральну шкоду, завдану у період із 24 жовтня до 04 листопада 2024 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій у позові відмовили, оскільки не встановили доказів завдання моральної шкоди у цей період. У касаційній скарзі позивач просив скасувати ці рішення та передати справу на розгляд Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду або Великої Палати Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

ВС вказав, що відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Суд зазначив, що за статтею 129-1 Конституції України обов’язковість рішення суду належить до основних засад судочинства, а відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими для органів державної влади та інших визначених законом осіб і підлягають виконанню.

Водночас ВС звернув увагу на правову природу відповідальності держави.

ВС вказав, що правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв’язок між ними.

При цьому Суд наголосив, що за статтями 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини, однак це не усуває обов’язку потерпілої особи довести інші необхідні елементи відповідальності.

Суд зазначив, що потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Окремо Верховний Суд звернув увагу на причинний зв’язок між поведінкою органу державної влади та шкодою.

ВС вказав, що сам лише факт тривалого невиконання рішення суду не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв’язку між невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою.

Суд також нагадав загальне правило доказування у таких справах: позивач має надати докази наявності шкоди, протиправності поведінки особи, яка її завдала, та причинно-наслідкового зв’язку між такою поведінкою і шкодою.

Застосовуючи ці положення до конкретної справи, колегія суддів погодилася з висновками судів попередніх інстанцій.

ВС зазначив, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що у період із 24 жовтня 2024 року до 4 листопада 2024 року позивачеві завдано моральної шкоди внаслідок невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11.

Суд також врахував, що 20 листопада 2012 року Хмельницький міський відділ Державної міграційної служби України в Хмельницькій області видав позивачу паспорт.

Інші доводи касаційної скарги ВС визнав такими, що зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду або Великої Палати ВС зазначив, що така передача можлива лише після призначення справи до судового розгляду. У цій справі колегія суддів призначати її до судового розгляду не стала, а провела попередній розгляд у порядку статті 401 ЦПК України.

Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду — без змін.

Таким чином, у спорах про компенсацію моральної шкоди через невиконання судового рішення сам факт тривалого невиконання не звільняє позивача від обов’язку довести факт шкоди та причинний зв’язок між відповідною бездіяльністю і завданою шкодою.

У цій справі таких доказів щодо заявленого періоду суди не встановили, а тому підстав для повторного відшкодування моральної шкоди Верховний Суд не знайшов.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.